Аніма та анімус
А́німа та а́німус (від лат. anima і лат. animus «життєвий початок; душа», відповідно, в жіночому та чоловічому родах) — терміни, введені в Карлом Густавом Юнгом в аналітичній психології для позначення психологічного механізму структури людської особистості, дуального архетипу, пов'язаного з жіночою та чоловічою статтю відповідно. У чоловіків це аніма, а у жінок — анімус. Аніма — це жіноча частина психіки чоловіка, а анімус — чоловіча частина психіки жінки. Вони складають ті частини психіки або душі, які відображають уявлення про протилежну стать та інтерсексуальні зв'язки. Це вічні образи мужності і жіночності.[1]
Архетипи статі є значною мірою несвідомими.[2] Гармонійний розвиток особистості вимагає обох цих елементів і балансу між ними. Асимілюючи ці архетипи особистість пізнає в собі протилежності Інь та ян, відкриває для себе можливості щасливого партнерства в житті, перестає проектувати свої уявлення на своїх партнерів і отримує можливість бачити реальну людину, а не свої фантазії.[1]
Карл Густав Юнг використовував ці терміни для позначення явищ у своїй глибинній психології.
Аніма[ред. | ред. код]
Аніма є несвідомим психічним аспектом чоловіка, умовно названий внутрішньою жінкою.[3] Це ідеал жінки, що існує в чоловічому несвідомому; вираження всіх жіночих тенденцій у чоловічій психіці. Для Аніми властиве зменшення ознак маскулінності, посилення чутливості, сентиментальності.[3] Аніма є архетипом чуттєвого образу ідеальної жінки (повязаний з матірю індивіда), який сильно впливає на пошук сексуальної партнерки. Але в той же час Аніма є і внутрішнім образом жінки в психіці чоловіків, несвідома жіноча сторона. До типових проявів аніми в чоловічому характері належать надмірна емоційність, чуттєвість та ірраціональна імпульсивність.
В аналітичній психології термін вказує на комбінаційну специфіку архетипних образів та соціокультурного оточення, висвітлює своєрідну проекцію на жінку — Єву (втілення Матері-Землі, господині), Єлену (спокусницю або сексуальний об'єкт), Марію (цнотливу, духовну Матір), Софію (мудру наставницю); кожна з них може виконувати як творчу, так і руйнівну функцію.[3] Аніма ототожнюється з Тінню, що комплементарна Персоні, почасти компенсаторна щодо неї.[3]
Юнг вважав, що аніма — це, перш за все, джерело почуттів та настрою чоловіка. Також він розглядав аніму як провідника між свідомістю чоловіка та його несвідомим.
|
Аніма — це персоніфікація всіх жіночих психологічних тенденцій у психіці чоловіка, таких як туманність і розпливчастість почуттів і настроїв, пророчі натхнення, сприйнятливість до чогось ірраціонального, здатність до індивідуального кохання, і, зрештою, — зв'язок із Несвідомим. | 
|
Свідоме ігнорування чоловіками жіночої сторони власної природи може призводити до певної дисгармонії в саморозвитку особистості.
Анімус[ред. | ред. код]
Анімус (грецьке anima, animus: душа) — несвідомий психічний аспект жінки, умовно названий внутрішнім чоловіком.[4] Чоловічий архетип у жіночій психіці; ідеал чоловіка, що існує в жіночому несвідомому. Виражений посиленням маскулінних ознак жорсткістю, твердістю, інколи владністю характеру, одержимістю, за якої Тінь стає властивістю Персони.[4] Будучи поєднанням архетипних образів та соціокультурної даності, Анімус втілює жіночу проекцію на чоловіка — атлета (або відчайдуха, навіть розбійника), ініціатора незалежності і кар'єри.[4] Проблема Анімуса актуальна для сучасної феміністичної критики.[4] За Юнгом, анімус — це, перш за все, джерело думки, але не просто думки, а думки настільки ж ірраціональної, наскільки ірраціональні емоції чоловіка, створювані анімою.
|
|
Якби мені потрібно було одним словом позначити те, в чому полягає відмінність між чоловіком і жінкою щодо цього, і те, що характеризує анімус на відміну від аніми, то я можу сказати одне слово — якщо аніма створює настрій, то анімус — думку. І як настрій чоловіків з'являється на світ із темних глибин, так само і думка жінок ґрунтується на таких самих несвідомих апріорних передумовах. |
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Особистісний вибір: психологія відчаю та надії: [моногр.] / за ред. Т.М. Титаренко. — К.: Міленіум, 2005. — 336 с. (Стор.: 224) ISBN 9668063912 Доступ
- ↑ Архетипы Анима и Анимус
- ↑ а б в г Аніма // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 69.
- ↑ а б в г Анімус // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 70-71.
Посилання[ред. | ред. код]
- Юнг, Карл Густав. Анима и анимус // Отношения между Я и бессознательным. — 1928.
- Татьяна Ребеко. Архетипы Анима и Анимус — теоретические основы.
- Андрей Сабинин. Анима и Анимус — практическая сторона вопроса.
Див. також[ред. | ред. код]
- Пуруша і Пракріті — чоловіче та жіноче начала в індуїзмі.
- Інь та ян — жіноче і чоловіче начала в давньокитайській філософії.
- Ор і клі (світло і посудина) в кабалі — дві сторони однієї дії, корінь якої — взаємодія Творця й творіння.
- Alter ego
|
| |||||||||||||||||||
