Арконовальдо Бонаккорсі

Арконовальдо Бонаккорсі
Народився	22 серпня 1898; Болонья, Італія
Помер	2 липня 1962 (63 роки); Рим, Італія
Країна	Італія; Королівство Італія
Діяльність	політик, адвокат
Знання мов	італійська
Учасник	Перша світова війна, громадянська війна в Іспанії і Друга світова війна
Партія	Італійський соціальний рух
Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)	Залізний хрест 1-го класу
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Арконовальдо Бонаккорсі (італ. Arconovaldo Bonaccorsi, 22 серпня 1898 — 2 липня 1962) - італійський військовик, адвокат і політик, діяч фашистського руху.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Болоньї. У 1919 вступив до Італійського союзу боротьби.

У 1922 як лідер фашистів Болоньї взяв участь у марші на Рим.

У 1928 закінчив Болонський університет і став працювати адвокатом, захищаючи фашистів у судах.

Коли в 1936 в Іспанії почалася громадянська війна, і республіканці спробували відбити у націоналістів Балеарські острови, він 26 серпня прибув у Пальму і, взявши командування силами націоналістів, розбив республіканців, внаслідок чого Франсіско Франко згодом нагородив його Хрестом Військових заслуг. Однак різанина комуністів, влаштована його «Драконами смерті» на Балеарах, призвела до протестів з боку Великобританії та Франції, а заяви про те, що Балеарські острови мають стати італійським протекторатом, завдавали шкоди міжнародному іміджу Італії, тому 23 грудня 1936 він був змушений повернутися в Італію.

У лютому 1937 у складі Італійського експедиційного корпусу знову вирушив до Іспанії, де взяв участь у Малагській операції та завоюванні Каталонії.

У 1938 як генерал чорносорочечників відправлений до Італійської Східної Африки.

Після початку Другої світової війни взяв участь у завоюванні Британського Сомалі.

Після того, як Італійська Східна Африка була завойована англійцями, опинився в британському полоні, де залишався до кінця війни.

У 1946 повернувся до Італії, де знову став працювати адвокатом, а також зайнявся політикою.

У 1950 захищав німецького генерала Отто Вагенера, звинуваченого у скоєнні військових злочинів на острові Родос і засудженого до 15 років в'язниці.

У 1957 на запрошення Франко відвідав Іспанію.

У 1958 був у списку кандидатів від Італійського соціального руху на виборах до Палати депутатів.

У 1962 помер у Римі внаслідок ускладнень після операції.