Атлант Фарнезе
| Атлант Фарнезе | |
| Дата створення / заснування | 1 століття |
|---|---|
 | |
| Напрям, рух мистецький | Еліністична скульптураd |
| Місце розташування | Національний археологічний музей (Неаполь) |
| Жанр | ню |
| З матеріалу | мармур |
| Зображує | Атлант, чоловік (особа), оголеність, борода, пальто, драпування, колінопреклоніння, лобкове волосся і Пуп |
| У збірках | Колекція Фарнезе |
| Інвентарний номер | 6374 |
| Висота | 185 см |
 | |
 Атлант Фарнезе у Вікісховищі | |
Координати: 40°51′12″ пн. ш. 14°15′01″ сх. д. / 40.85340000002777572° пн. ш. 14.250500000027777503° сх. д.
Атлант Фарнезе — елліністична скульптура Атланта (титана в грецькій міфології), датована другим століттям нашої ери, що перебуває нині в колекції Національного археологічного музею Неаполя, інвентарний № 6374[1].
Найстаріша зі збережених статуй титана грецької міфології та найдавніша скульптура із зображенням небесної сфери. 1898 року Георг Тіле припустив, що зоряний глобус, що є деталлю скульптури «Атлант Фарнезе», виготовлений на основі каталогу Гіппарха. У 2005 році ця гіпотеза була знову запропонована Бредлі Шафером[en], професором фізики з Університету штату Луїзіана[2]. Деякі фахівці не погоджуються з цим припущенням та відзначають, що при ретельному розгляді зображення на глобусі скульптури можна побачити набагато більше відмінностей, ніж подібності з даними Гіппарха[3].
Історія та опис[ред. | ред. код]
Статуя Атланта належить до групи скульптур колекції Фарнезе, знайдених близько 1546 року у термах імператора Каракалли у Римі. Спочатку статуя перебувала в колекції купця та антиквара дель Буфало в саду його палацу, розташованого поруч із фонтаном Треві. Але своє теперішнє ім'я вона отримала від кардинала Алессандро Фарнезе, який придбав її у 1562 році[4]. Потім колекція скульптур була перевезена до Неаполя, а 1787 року була успадкована герцогом пармським, майбутнім іспанським королем Карлом, сином Ізабелли Фарнезе, останнім нащадком родини Фарнезе, якій належала художня колекція.
Певний час «Атлант Фарнезе» перебував у римському Палаццо Фарнезе, і врешті знайшов своє остаточне місце в Національному археологічному музеї Неаполя. Висота скульптури разом з основою становить 2,1 метра, діаметр небесної сфери — 65 сантиметрів. На ній зображені барельєфи сорока одного (деякі джерела називають сорок три) із сорока восьми класичних грецьких сузір'їв, описаних пізньоелліністичним астрономом Птолемеєм, видимих у нічному небі із Землі.
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Bradley E. Schaefer. «The epoch of the constellations on the Farnese Atlas and their origins in Hipparchus's lost catalogue».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статуя Атланта, що тримає небесну сферу (Атлант Фарнезе). Архів оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 29 лютого 2020.
- ↑ Bradley E. Schaefer, "The epoch of the constellations on the Farnese Atlas and their origins in Hipparchus's lost catalogue"
- ↑ Dennis Duke, Journal for the History of Astronomy, February 2006
- ↑ Ministero della Pubblica Istruzione (1879-1880). Record of Sale between Paolo del Bufalo and Alessandro Farnese, 1562, Vol. 2, p. 156; ASN (1873). Farnese Inventory, 1568, f. 460-467: ed. D.I., I, pp. 72-77.
Посилання[ред. | ред. код]
- Statue of Atlas holding the celestial sphere (Farnese Atlas)
- The Farnese Collection & the Farnese Atlas
|
