Багатопроменева антена
Багатопроменева антена — антена, діаграма спрямованості якої містить багато головних променів.
Опис[ред. | ред. код]
Багатопроменева антена складається з випромінювальної частини, діаграмоутворювального пристрою (ДУП) та входів антени. Випромінювальна частина багатопроменевої антени являє собою або решітку випромінювачів, або розкрив апертурної антени. Основний елемент багатопроменевої антени, званий діаграмоутворювальним пристроєм, призначений для формування амплітудно-фазового розподілу поля у випромінювальній частині залежно від сигналу, що надходить на відповідний вхід антени.
Класифікація[ред. | ред. код]
Багатопроменеві антени діляться на два великих класи: апертурні та антенні решітки.
Апертурні багатопроменеві антени, в яких ДУП є сукупністю опромінювачів із дзеркалом або лінзою, виконують на основі сповільнювальної лінзи, лінзи Люнеберга, дзеркально-параболічної антени, дводзеркальної антени тощо. Апертурні багатопроменеві антени дозволяють сформувати діаграму спрямованості з малими бічними пелюстками. Проте коефіцієнт використання поверхні (КВП) таких антен досить низький. Іншими недоліками є громіздкість конструкції та значна маса.
Діаграмоутворювальну схему (ДУС) багатопроменевих антенних решіток проектують на основі матриці Батлера або матриці Бласса. ДУС на основі матриці Батлера називають паралельною, а на основі матриці Бласса — послідовною. Найефективніше багатопроменеві діаграми спрямованості реалізуються за допомогою цифрових антенних решіток[1][2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Слюсар, В.И. (2005). Основные понятия теории и техники антенн. Антенные системы евклидовой геометрии. Фрактальные антенны. SMART-антенны. Цифровые антенные решётки (ЦАР). MIMO–системы на базе ЦАР. Разделы 9.3 - 9.8 в книге «Широкополосные беспроводные сети передачи информации». / Вишневский В.М., Ляхов А.И., Портной С.Л., Шахнович И.В. – М.: Техносфера. – 2005. с. C. 498 – 569. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 25 листопада 2018.
- ↑ Слюсар, В.И. (2004). Smart-антенны пошли в серию (PDF). Электроника: наука, технология, бизнес. – 2004. - № 2. с. C. 62 – 65. Архів (PDF) оригіналу за 12 травня 2021. Процитовано 25 листопада 2018.
Література[ред. | ред. код]
- Сазонов Д. М. Антени та пристрої НВЧ = Антенны и устройства СВЧ. — М. : Высшая школа, 1988.
- Пристрої НВЧ та антени. Проєктування фазованих антенних решіток. Навчальний посібник для ЗВО = Устройства СВЧ и антенны. Проектирование фазированных антенных решёток. Учебное пособие для ВУЗов / Под ред. Воскресенского. — М. : Радиотехника, 2003.