Базима Григорій Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Якович Базима
Народження 1 грудня 1888(1888-12-01)
село Дич, Путивльський повіт, Курської губернії,
Російська імперія
Смерть 5 червня 1970(1970-06-05) (81 рік)
Путивль, Українська РСР,
СРСР СРСР
Національність українець
Країна Російська імперія, СРСР СРСР
Роки служби 1941- 1944
Звання майор
Війни / битви Перша світова війна
Друга світова війна
Нагороди
Орден Леніна
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Богдана Хмельницького II ступеня

Базима Григорій Якович (01 січня 1888 — 05 червня 1970) — активний учасник партизанського руху в Україні під час Другої світової війни, начальник штабу Путивльського партизанського загону (пізніше — Сумського партизанського з'єднання, ще пізніше — 1-ї Української партизанської дивізії).[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в с. Дич Путивльського повіту Курської губернії (нині Буринського району Сумської області) в сім’ї селянина. Навчався у церковноприходській школі. Після закінчення Дяківської вчительської школи (1907 р.) працював учителем у селах Чаша, Зінове (Путивльського району). Після здачі екстерном іспитів у Курському реальному училищі (1909 р.) на звання Народного вчителя працював у селах Шалигине (Глухівського району) та Стрільники (Путивльського району).

У 1913 році Григорій Якович одружився з донькою робітника із м. Путивль Вірою Іванівною. Мав 5-х дітей: сини Петро, Володимир, доньки Ольга, Зіна, Марія[2].

Учасник Першої світової війни. З 1914 р. солдат-гренадер царської армії. Після закінчення в 1917 р. Вільнюського військового училища одержав звання прапорщика, а згодом дослужився до звання штабс-капітана[3]. Після Жовтневого перевороту — командир взводу 5-го запасного Сибірського полку Червоної Армії, працівник штабу 72-ї бригади.

Після демобілізації в 1921 р. працював учителем, а також завідувачем школи в селі Стрільники. Був делегатом Всесоюзного з’їзду вчителів (1925 р.). З 1933 р. працює директором 3-ї неповно-середньої школи в Путивлі. У 1940 р. стає членом ВКП (б). Бере на громадських засадах активну участь у роботі районного ТСОАВІАХІМ. Саме під час занять в цій організації Г. Я. Базима та С. В. Руднєв набули досвіду партизансько-диверсійної справи. У цілому, за показниками оборонномасової роботи за 1940 р. Путивльська райрада ТСОАвіаХіму, яку очолював С. В. Руднєв, зайняла перше місце на Сумщині[3].

Друга світова війна[ред. | ред. код]

З перших днів війни Г. Я. Базима разом з С. В. Руднєвим створюють у Путивлі винищувальний батальйон для боротьби проти ворожих парашутистів, організовують охорону міста. З жовтня 1941 року Базима — начальник штабу Путивльського об’єднаного партизанського загону, потім з’єднання партизанських загонів Сумської області. Учасник багатьох бойових операцій, які партизанське з’єднання провело під час рейдів по Сумській області, на Правобережній Україні та в Карпатах.

Навіть перебуваючи в складному партизанському становищі Г. Я. Базима не полишає своє покликання шкільного вчителя:

Цікаво, що Базима звернув увагу на ці висотки, можливо, не стільки як начальник штабу, скільки як педагог, вчитель географії, закоханий у свій предмет. Піщаний грунт і хвилеподібна форма висоток викликали у нього питання про їх походження. Він завів мову про древніх дюнах і дуже шкодував, що в мирний час випустив з уваги організувати сюди екскурсію школярів, говорив, що обов'язково зробить це після війни[4].

У зв’язку з пораненням в Карпатському рейді у жовтні 1943 р. Базима був евакуйований в тил на лікування. Перебуваючи на посаді начальника штабу партизанського з'єднання Базима не лише брав участь в плануванні та розробці військових операцій[4], а й активно брав участь в бойових діях[4]. Завдяки його штабній роботі кількість документів, що дійшли до нашого часу та зберігаються в архіві ЦДАГО України найбільша серед всіх радянських партизанських загонів та становить 256 справ[5]. У книзі «Від Путивля до Карпат» С. А, Ковпак писав про начальника штабу Г. Я. Базиму:

...Бій іде, дощ періщить, віє метелиця, а Григорій Якович сидить на пеньку, накрившись плащем з головою, і строчить в своїй записній книжці чернетку наказу, а потім, уже в землянці чи в курені акуратно, по-учительському переписує наказ у книгу. Інколи, бувало, навіть розсердишся: — Та кинь свою писанину, лягай спати! Григорій Якович тільки всміхнеться; — Цю писанину історики вивчатимуть»[4].

Післявоєнний час[ред. | ред. код]

Після лікування в госпіталі він повернувся до Путивля, де прожив до самої смерті. З 1944 по 1948 рік працював у Путивльському райкомі партії, потім вийшов на пенсію.

Улітку 1946 року Г. Я. Базима брав участь в експедиції, яку було організовано за вказівки ЦК КП(б)У в урочище Ділок з метою пошуку загинувших в боях партизанів та комісара партизанського загону С. В. Руднєва. [6][7]

Вийшовши на пенсію, Г. Я. Базима водив екскурсії для школярів та дорослих по місцях бойових дій партизанських загонів: у Спадщанський, в Новослобідський ліси, на Прип'ять, в Карпати.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, Червоного Прапора, Богдана Хмельницького 1-го ступеня, «Знак Пошани», медалями «Партизанові Вітчизняної війни» 1-го ступеня, «За перемогу над Німеччиною», знаком «Відмінник народної освіти».

Літературна спадщина[ред. | ред. код]

Григорію Яковичу Базимі за підтримки Павла Тичини[8] вдалося надрукувати свої спогади «Слідами великого рейду». Спогади виходили у видавництві «Молодь» у 1950 i 1959 роках та видавництві «Политиздат» у 1977 та 1988 роках.

Працюючи над збереженням пам'яті про перші дні партизанського загону Спадщанського лісу Г. Я. Базима видав в 1969 році невелику книгу «Спадщанський ліс: короткий путівник по партизанському заповіднику»[9].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • На честь Г. Я. Базими названо одну з вулиці в м. Путивль Сумської області.
  • Путивльська загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів № 2 носить ім'я Г. Я. Базим. На подвір'ї школи встановлено меморіал-погруддя на честь начальника штабу партизанського з'єдання.
  • На будинку в якому проживав Г. Я Базима встановлено меморіальну дошку.
  • У селі Дич вулиця, де він народився, названа іменем відомого земляка.
  • 30 вересня 2013 року рішенням 18-ї сесії Червонослобідської сільської ради місцевій школі присвоєно ім'я народного учителя, начальника штабу легендарного партизанського з'єднання Сумщини Григорія Яковича Базими. У школі також створено музей присвячений пам'яті Г. Я. Базими[10].
  • Восени цього ж року було закладено фруктовий сад імені Г. Я. Базими за активної участі Синельникова В'ячеслава, правнука Г. Базими. Саджанці дерев подарували школі випускниця Гніденко Ірина з батьком Гніденком Володимиром Івановичем[2].
Будинок в якому жив Г. Я. Базима

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Видатні земляки - Путивльська міська рада - офіційний сайт. putivl-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.
  2. ↑ а б Конопленко Л.Г. (2019). Народний учитеь з Дичі. МАТЕРІАЛИ обласного круглого столу з нагоди відзначення 80-річчя створення Сумської області «Сумщина від давнини до сьогодення: проблеми ідентичності, ментальності, самосвідомості» (українська) . с. 77-80.
  3. ↑ а б Корнієнко, Олег (04.2011). УЧАСТЬ С.В. РУДНЄВА У СТВОРЕННІ ОБОРОННИХ ФОРМУВАНЬ ПУТИВЛЬСЬКОГО РАЙОНУ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ НАПЕРЕДОДНІ РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКОЇ ВІЙНИ 1941-1945 Р (PDF). Краєзнавство (українська) . ISSN 2222-5250 ISSN 2222-5250. Архів оригіналу (PDF) за 26 березня 2022. {{cite news}}: Перевірте значення |issn= (довідка)
  4. ↑ а б в г С.А. Ковпак (1980). Від Путивля до Карпат (українська) . Львів: Каменяр.
  5. ↑ О. В. ВЕРБОВИЙ, С. І. ВЛАСЕНКО. ФОНД 1-Ї УКРАЇНСЬКОЇ ПАРТИЗАНСЬКОЇ ДИВІЗІЇ ІМ. ДВІЧІ ГЕРОЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ С. А. КОВПАКА (СУМСЬКЕ ПАРТИЗАНСЬКЕ З’ЄДНАННЯ) ЦДАГО УКРАЇНИ ЯК КОМПЛЕКС ДЖЕРЕЛ З ІСТОРІЇ ПАРТИЗАНСЬКОГО РУХУ ОПОРУ В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (PDF) (українська) .
  6. ↑ П. Вершигора (1974). Люди з чистою совістю (українська) . Київ: Політвидав України.
  7. ↑ Дума про Руднєва. Смерть ковпаківського комісара від рук НКВД - вигадка 1990-х. Історична правда. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 25 вересня 2020.
  8. ↑ Бібліо Сумка :-)): Невизнаний герой: Григорій Якович Базима. Бібліо Сумка. середа, 12 грудня 2018 р. Процитовано 25 вересня 2020.
  9. ↑ Г.Я, Базима (1969). Спадщанський ліс. Короткий путівник по партизанському заповіднику. Х.
  10. ↑ Історія школи - Червонослобідська ЗОШ І-ІІІ ступенів ім.Г.Я.Базими Буринської міської ради Сумської області. chervonasloboda-zosh.sumy.sch.in.ua. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 26 вересня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Базима_Григорій_Якович&oldid=40557444