Байґар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Байґар — назва мешканця села в Галичині, присутня у наддністрянському і бойківському говорах та в львівській ґварі[1] .

Іван Франко називав байґарами мешканців сіл Мражниця, Баня Котівська, Губичі, Тустановичі, які видобували з вікон (соляних криниць) ропу.

Байґар згадуєть у коломийках:

А мій тато впивсі, впивсі,
З байґарами бивсі,
А байґари утікали,
Аж порох куривсі.[2]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Тлумачний словник львівської ґвари. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 27 травня 2022.
  2. ↑ Петро Сов'як. «Літопис Бойківщини». — 2009. — Ч. 1.
Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Байґар&oldid=36525296