Барбович Іван Гаврилович
Іван Гаврилович Барбович | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Полковник генеральний хорунжий | |||||||
Загальна інформація | |||||||
Народження |
27 січня 1874 Полтавська губернія | ||||||
Смерть |
21 березня 1947 (73 роки) м. Мюнхен | ||||||
Поховання | Вальдфрідгоф | ||||||
Alma Mater | Єлисаветградське кавалерійське училище (1896), Oranienbaum military academyd і Офіцерська кавалерійська школаd | ||||||
Військова служба | |||||||
Приналежність | Гетьманат | ||||||
Війни / битви | Російсько-японська війна | ||||||
Нагороди та відзнаки | |||||||
|
Іва́н Гаври́лович Барбо́вич (*27 січня 1874 — †21 березня 1947) — генеральний хорунжий Армії Української Держави, учасник білого руху у складі армії генерала Денікіна.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з родини офіцера, дворянина Полтавської губернії.
Закінчив Єлисаветградське кавалерійське училище (1896), вийшов до 30-го драгунського Інгерманландського полку (3 1907 р. — 10-й гусарський Інгерманландський, Чугуїв). У 1904–1905 рр. у складі Сибірського козачого полку брав участь у Російсько-японській війні. З 1916 р. — полковник. З 4 травня 1917 р. — командир 10-го гусарського Інгерманландського полку. Кавалер ордена Святого Георгія IV ступеня та Георгіївської зброї.
У листопаді 1917 р. — виборний начальник 10-ї кавалерійської дивізії, яку українізував та перевів у підпорядкування Центральній Раді. У січні 1918 р. прибув з рештками дивізії в район Василькова. У квітні 1918 р. прибув до довоєнного місця дислокації дивізії — у район Харків-Чугуїв. З квітня 1918 р. — начальник кадрів 10-ї кавалерійської (згодом — 3-ї кінної) дивізії у складі Армії Української Держави. Був підвищений до рангу генерального хорунжого.
З початком антигетьманського повстання на чолі старшинського кадру 12-го кінно-козачого Полтавського полку (колишнього 10-го гусарського Інгерманландського) вирушив на з'єднання із «білою» армією генерала Денікіна. Був командиром полку, бригади, дивізії, корпусу ЗСПР. З 10 грудня 1919 р. — генерал-майор, з 19 липня 1920 р. — генерал-лейтенант. Вважається одним із найвидатніших білих воєначальників. Помер та похований у Мюнхені.
Джерела[ред. | ред. код]
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Барбович Іван Гаврилович. (рос.) // grwar.ru — Російська імператорська армія в Першій світовій війні.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Полковники (Російська імперія)
- Народились 27 січня
- Народились 1874
- Померли 21 березня
- Померли 1947
- Поховані на цвинтарі Вальдфрідгоф
- Випускники Єлисаветградського кавалерійського училища
- Кавалери ордена Святої Анни 2 ступеня
- Кавалери ордена Святої Анни 3 ступеня
- Кавалери ордена Святого Станіслава 2 ступеня
- Кавалери ордена Святого Володимира 4 ступеня
- Кавалери ордена Святого Георгія 4 ступеня
- Нагороджені Георгіївською зброєю
- Учасники російсько-японської війни
- Російські військовики Першої світової війни
- Вояки Армії УНР
- Вояки Армії Української Держави
- Вояки Добровольчої армії
- Генерали Української Держави
- Генеральні хорунжі Української Держави
- Полковники (УНР)