Баришівська волость
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Баришівська волость | ||||
Центр | Баришівка | |||
---|---|---|---|---|
Площа | 27 268 (1885) | |||
Населення | 10 283 осіб (1885) | |||
Густота | 34.5 осіб / км² | |||
Баришівська волость — адміністративно-територіальна одиниця Переяславського повіту Полтавської губернії з центром у містечку Баришівка.
Станом на 1885 рік складалася з 12 поселень, 35 сільських громад. Населення 10283 осіб (4948 чоловічої статі та 5335 — жіночої), 1896 дворових господарств[1]. 3 липня 1921 року Баришівська волость увійшла до складу Київської губернії.
Площа, десятин | У тому числі орної, десятин | |
---|---|---|
Сільських громад | 10282 | 8407 |
Приватної власності | 16675 | 8811 |
Іншої власності | 311 | 252 |
Загалом | 27268 | 17470 |
Поселення волості:
- Баришівка — колишнє державне та власницьке містечко при річці Трубіж за 35 верст від повітового міста, 3445 осіб, 631 двір, православна церква, школа, 4 постоялих будинки, лавка, 101 вітряний млин.
- Гостролуччя — колишнє власницьке село при річці Трубіж, 1596 особи, 321 двір, 2 православні церкви, школа, 3 постоялих будинки, лавка, 27 вітряних млинів.
- Дернівка
- Велика Стариця — колишнє державне та власницьке село при річці Красилівка, 956 осіб, 207 дворів, православна церква, 20 вітряний млин.
- Власівка
- Коржі
- Липняки (село, передмістя Баришівки)[2][3][4]
- Мала Стариця — колишнє державне та власницьке село при річці Красилівка, 266 осіб, 58 дворів, православна церква, 3 вітряний млин.
- Морозівка — колишнє власницьке село при річці Трубіж, 678 особи, 111 дворів, православна церква, 13 вітряних млинів.
- Селичівка — колишнє державне село при річці Селичівка, 1317 осіб, 223 двори, православна церква, 2 постоялих будинки, 23 вітряних млини.
- Селище — колишнє державне село при річці Трубіж, 1396 осіб, 262 двори, православна церква, 2 постоялих будинки, лавка, 54 вітряних млини, маслобійний завод.
- Сулимівка — колишнє державне село при річці Горобіївка, 513 осіб, 97 дворів, православна церква, постоялий будинок, 3 вітряних млини.
Джерела[ред. | ред. код]
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- ↑ Липняки на стор. 60 та 76 у довіднику: Адміністративно-територіальний поділ Київщини 1918–2010 роки (довідник). Біла Церква, 2012. 306 с.
- ↑ Микола Шкіра (Переяслав). Адміністративно- територіальний устрій Переяславщини XX ст. в довідниках і офіційних документах // стор. 124-139 у зб. Наукові записки НІЕЗ «Переяслав». Випуск 18 (20), 2020
- ↑ Барышевка, Барышевский район Киевская область // Историко-геннеалогическая база данных Украины «Бекет»
Це незавершена стаття про адміністративно-територіальний поділ Російської імперії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|