Беліменко Костянтин Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Беліменко Костянтин Дмитрович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 6 серпня 1994(1994-08-06)
Пісочин, Харківська область, Україна
Смерть 20 березня 2022(2022-03-20) (27 років)
Маріуполь, Донецька область, Україна
Поховання Пісочин
Національність українець
Alma Mater Харківський національний університет будівництва й архітектури
Псевдо «Іслам»
Військова служба
Роки служби 2014, 2020—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС МВС України
Рід військ Національна гвардія
Формування
 «Азов»
Війни / битви
Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції»
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Беліменко.

Костянтин Дмитрович Беліменко (нар. 6 серпня 1994, Пісочин, Харківська область, Україна — пом. 20 березня 2022, Маріуполь, Донецька область, Україна) — український військовик, сержант-інструктор (розвідник) 2-го відділення 1-ї бойової групи групи розвідки спеціального призначення полку «Азов» Національної гвардії України.

Учасник російсько-української війни, активний учасник Революції гідності у Києві, учасник бою на Римарській у Харкові. Відомий також за позивним «Іслам».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 6 серпня 1994 року у селищі Пісочин на Харківщині. Навчався у школі № 39 міста Харків. Після закінчення дев'яти класів — у Харківському державному автотранспортному коледжі, після закінчення якого — у Харківському національному університеті будівництва й архітектури[1].

Займався спортом, активно тренувався. З дитинства займався боротьбою, самбо, дзюдо, пізніше — тайським боксом, а також в останні роки — кудо. Виступав на обласних та всеукраїнських змаганнях з тайського боксу та кікбоксингу, займав призові місця на всеукраїнському рівні. Один з активних уболівальників, належав до ультрас харківського футбольного клубу «Металіст», учасник колективу Nord Side Firm[2][1].

У 2013—2014 роках активно приймав участь в Революції гідності у Києві і в Харкові. Учасник бою на Римарській у Харкові у ніч проти 15 березня 2014 року, відстоював будівлю «Просвіти» під час атак сепаратистів та проросійських бойовиків[1].

Думав про подальшу військову кар'єру:

Хочу обрати кращий факультет і виш. А ще хочу і знаю куди піду на факультет психології, хочу захистити диплом магістра, а потім спробувати написати дисертацію[3].

Планував весілля з нареченою Ольгою Черненко влітку 2022 року[4].

Служба[ред. | ред. код]

Костянтин Беліменко під час служби в полку НГУ «Азов»

Проходив службу в окремому загоні спеціального призначення «Азов» в/ч 3057 з 23 червня 2014 року. Брав участь у боях за звільнення Мар'їнки. 4 серпня 2014 року отримав осколкові поранення нижніх кінцівок внаслідок вибуху радіокерованого фугасу:

«Ми з побратимами майже останніми з батальйону заходили в Мар'їнку. Рухалися за МТ-ЛБ. Позаду стояв український танк, який відпрацьовував по будівлі. Танк вистрілив у будівлю, за секунду-дві відбувся вибух радіокерованого фугасу). Відносно МТ-ЛБ, за яким ми рухалися, фугас знаходився попереду справа. Судячи з всього МТ-ЛБ частину осколків та вторинних елементів прийняв на себе. Але практично всі люди, які стояли з правої сторони за МТ-ЛБ, отримали поранення, у тому числі і Костя»[5][джерело?].

Після поранення отримав допомогу побратимів з фанатських рухів Черкас та Миколаєва. Пройшовши процес лікування та реабілітації залишався активним учасником «Азовського» руху.

З 2020 року повернувся до служби, де був інструктором (розвідником) 2-го відділення 1-ї бойової групи розвідки спеціального призначення полку «Азов» в/ч 3057 НГУ[2].

Обставини загибелі[ред. | ред. код]

Загинув у ближньому бою під час штурму однієї з позицій під час боїв за Маріуполь 20 березня 2022 року разом з другом та побратимом — молодшим сержантом-інструктором з водіння 1-го відділення 1-ї бойової групи групи розвідки спеціального призначення ОЗСП «Азов» Євгеном «Малим» Єщенко[6][2].

Прощання відбулося 30 серпня 2022 року в Київському крематорії[7]. Похований 3 вересня 2022 в селищі Пісочин[8][9].

4 грудня 2022 року від артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Біга Гора поблизу Бахмута заигнув батько Кості — Беліменко Дмитро Михайлович.

12 червня 2023 померла кохана Костянтина Ольга, з якою він планував одружитися влітку 2022 року.

Нагороди[ред. | ред. код]

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

В кінці лютого 2023 року у київському Палаці спорту відбувся «Матч Пам'яті» полеглих воїнів за свободу України, які за життя відзначилися участю у різних футбольних вболівальницьких рухах країни. Матч відбувся між хокейними командами «Кременчук» і «Сокіл», що грали під звичними номерами, але з позивними загиблих військових на російсько-українській війні. Київський «Сокіл» вийшов у синьо-білих джерсі, які мали елементи пікселя, а «Кременчук» — червоно-чорних з вишиванкою. Окрім того, на рукавах джерсі були шеврони фанатських угрупувань. Ім'я Костянтина «Іслама» Беліменко тримала команда «Сокіл».

У майбутньому символічні джерсі планується виставити на аукціон, а виручені кошти з реалізації підуть на підтримку родин полеглих захисників України[10][11].

В травні 2023 року виконавчий комітет Харківської міської ради підтримав встановлення низки меморіальних дощок, зокрема й на честь Беліменко[12][13]. В кінці серпня того ж року на будівлі харківської гімназії № 39, в якій навчався Костянтин Беліменко, було встановлено меморіальну в його пам'ять[14].

У серпні 2023 року військовик полку «Азов» на псевдо «Тейваз» отримав як подарунок від головного редактору сайту The Brothers Brick Ендрю Бікрафт, який є знаним розробником історично обґрунтованих конструкторів на військову тематику, LEGO-фігурки його побратимів, що загинули в Маріуполі. Серед них присутня й модель Костянтина «Іслама» Беліменко. «Тейваз» отримав їх після боїв за «Азовсталь» і виходу з російського полону, в якому провів 354 дні[15].

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Курцановська, Ганна (4 серпня 2023). Азовець Тейваз отримав на день народження власну іменну фігурку LEGO та фігурки полеглих у Маріуполі друзів. TV-ПАРК. Процитовано 20 березня 2024.
  2. ↑ а б в Костянтин «Іслам» Беліменко. Трибуна героїв. Процитовано 20 березня 2024.
  3. ↑ Це мав би бути 28-й рік сержанта-інструктора полку «Азов» за позивним «Іслам». Instagram. Azov One. 24 березня 2023. Архів оригіналу за 20 березня 2024. Процитовано 20 березня 2024.
  4. ↑ Останнє фото, що ти мені скинув. І наше останнє спільне фото. Instagram. budapestm. Процитовано 23 серпня 2022.
  5. ↑ Первое что всплывает в моей памяти-это Марьинка и то, как мы с Амбросом помогали раненому «Исламу» добраться до медэвака. Instagram. 19ostwind91. Процитовано 13 серпня 2022.
  6. ↑ Білецький, Андрій (25 березня 2022). Малий. Іслам. Шкіпер. Назавжди в строю. Twitter. Архів оригіналу за 20 березня 2024. Процитовано 23 серпня 2022.
  7. ↑ Патронатна служба допомагає організувати належне вшанування та поховання азовців, захисників Маріуполя. Telegram. Патронатна служба Азову. Благодійний фонд «Янголи Азову». 7 серпня 2022. Архів оригіналу за 20 березня 2024. Процитовано 20 березня 2024.
  8. ↑ Анастасія, Ізвощікова; Ібрагімов, Тарас (29 серпня 2022). У Києві попрощались із чотирма захисниками Азовсталі. Суспільне. Процитовано 20 березня 2024.
  9. ↑ У Києві попрощались із чотирма захисниками Азовсталі. Новини.Рівне. 20 березня 2024. Процитовано 20 березня 2024.
  10. ↑ Душенко, Альона (22 лютого 2023). «Матч пам'яті»: хокеїсти «Кременчука» вийшли у джерсі з позивними воїнів полеглих за Україну. ТелеграфЪ. Процитовано 20 березня 2024.
  11. ↑ Саджениця, Ігор (20 лютого 2023). Хокеїсти Сокола та Кременчука провели «Матч пам'яті»: на їх джерсі були імена загиблих фанатів. 24 Канал. Процитовано 20 березня 2024.
  12. ↑ Дубовик, Віта (31 травня 2023). Стали відомі імена загиблих захисників, яким встановлять меморіальні дошки у Харкові: список. Думка. Процитовано 20 березня 2024.
  13. ↑ У харківських школах з'являться дошки на честь загиблих героїв. Kharkiv.Today. 23 травня 2023. Процитовано 20 березня 2024.
  14. ↑ Новіков, Семен (31 серпня 2023). У школах Харкова відкрили меморіальні дошки на честь футбольних фанатів, які загинули на війні. Tribuna.com. Процитовано 20 березня 2024.
  15. ↑ Курцановська, Ганна (4 серпня 2023). Азовець Тейваз отримав на день народження власну іменну фігурку LEGO та фігурки полеглих у Маріуполі друзів. TV-ПАРК. Процитовано 20 березня 2024.
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Беліменко_Костянтин_Дмитрович&oldid=42244312