Бенедисюк Ігор Михайлович
| Бенедисюк Ігор Михайлович | |||
|---|---|---|---|
| Голова Вищої ради правосуддя | |||
| 12 січня 2017 — 16 квітня 2019 | |||
| Попередник | він же, як Голова Вищої ради юстиції | ||
| Наступник | Говоруха Володимир Іванович | ||
| Голова Вищої ради юстиції | |||
| 9 червня 2015 — 12 січня 2017 | |||
| Попередник | Олександр Лавринович | ||
| Наступник | він же, як Голова Вищої ради правосуддя | ||
|
| |||
| Народився |
12 грудня 1965 (58 років) с. Великий Луг Червоноармійський район Житомирська область УРСР | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Освіта | Військовий інститут Міністерства оборони СРСР[ru] | ||
| У шлюбі з | Бенедисюк Наталія Миколаївна | ||
| Діти | Бенедисюк Дмитро Ігорович, Бенедисюк Андрій Ігорович | ||
| Професія | суддя | ||
| Звання | майор юстиції запасу | ||
| Нагороди |
| ||
Бенедисюк Ігор Михайлович (нар. 1965) — український суддя, член Вищої ради правосуддя[1]. З 9 червня 2015 до 16 квітня 2019 був її головою.
Біографія, кар'єра[ред. | ред. код]
Народився 12 грудня 1965 року в с. Великий Луг Червоноармійського (тепер — Пулинського) району Житомирської області.
З січня по травень 1984 Ігор Бенедисюк працював водієм 3 класу спецавтомобіля Новоград-Волинського райветсанвідділення.
1984−1986 рр. — строкова військова служба. З 1986 по 1991 був курсантом Військового інституту Міністерства оборони СРСР[ru] (Москва), який закінчив за спеціальністю «правознавство».
З липня 1991 по квітень 1994 — суддя 37-го військового суду Далекосхідного військового округу в російському Южно-Сахалінську (в/ч 62980).
Далі працював суддею в українських судах: з лютого 1994 — Військового суду Київського гарнізону; з червня 2000 — Арбітражного (господарського) суду Києва; з листопада 2001 — Київського апеляційного господарського суду; з червня 2003 — Вищого господарського суду України.
У квітні 2015 Ігор Бенедисюк призначений членом Вищої ради юстиції за квотою Президента України Петра Порошенка.
9 червня 2015 Бенедисюк призначений Головою Вищої ради юстиції. Під час таємного голосування його обрання підтримали всі 17 членів Вищої ради юстиції — одноголосно.
12 січня 2017 Вища рада юстиції реорганізована шляхом перетворення у Вищу раду правосуддя; члени Вищої ради юстиції отримали статус члена Вищої ради правосуддя і почали здійснювати повноваження членів Вищої ради правосуддя; Голова Вищої ради юстиції отримав статус і почав здійснювати повноваження Голови Вищої ради правосуддя.[2] 30 травня 2017 його було переобрано на цій посаді.
На громадських засадах був членом Ради з питань судової реформи при Президентові України (з 17.08.2015) та членом Конституційної Комісії (з 17.08.2015)[3][4][5].
Нагороди, військові та спеціальні звання[ред. | ред. код]
Майор юстиції в запасі. Заслужений юрист України (2009).
Питання громадянства[ред. | ред. код]
Робота суддею у військовому суді Російської Федерації протягом трьох років може означати[4][6], що Бенедисюк приймав російське громадянство. Він пояснив це таким чином:
«Я закінчив навчання в СРСР і як офіцер отримав розподіл. У 1991 році, коли розпався Радянський Союз і була проголошена незалежність, я для себе вирішив повернутися до України. Написав відповідні звернення і до Міністерства оборони України, оскільки був військовим, і до голів судів, але мені відмовили в зв'язку з відсутністю вакансій. Лише наприкінці 1993 року в судах були відкриті вакансії і мені запропонували роботу. У лютому 1994 року я був обраний суддею військового суду Київського гарнізону, тож набув статусу судді, однак повноважень не здійснював. До штату суду був зарахований після звільнення з попереднього місця служби. З того часу, з 1994 року, я працював у Києві»[7].
Вища кваліфікаційна комісія суддів поставила крапку в питанні у березні 2019 року, відхиливши відповідну скаргу одного з членів громадської ради доброчесності[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сайт Вищої ради правосуддя. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
- ↑ Повідомлення на сторінці ВРЮ у Facebook від 12 січня 2017 року. www.facebook.com (укр.). 12 січня 2017. Процитовано 30 жовтня 2023.
- ↑ Вища рада правосуддя — Склад Ради — Бенедисюк Ігор Михайлович. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
- ↑ а б Бенедисюк Игорь Михайлович / Лига. Досье, 11.09.2017. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
- ↑ Бенедисюк Ігор Михайлович / Закон і бізнес, станом на 14 серпня 2017. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
- ↑ Дослівна цитата з джерела:
Стоит сказать, что работа судьей в военном суде Российской Федерации в течение трех лет означает, что, скорее всего, Бенедисюк принимал российское гражданство.(рос.) - ↑ Голова ВРП відповів на питання про поєднання роботи в РФ і Україні / УП, 9 серпня 2017. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
- ↑ Чого не мав, того не втратиш. Закон і Бізнес. 09.03.2019. Архів оригіналу за 8 березня 2019. Процитовано 11.03.2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 15 грудня 2015 року № 703/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників суду»
- Ігор Бенедисюк: «Немає судової влади, яка б завоювала незалежність раз і назавжди» / LB.ua, 15 травня 2017 [Архівовано 13 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Що вони собі насудили: голова Вищої ради правосуддя Бенедисюк Ігор Михайлович / АНТИКОР, 21 серпня 2017 [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Декларації: Бенедисюк Ігор Михайлович [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.]
| ||||||||