Бережанський монастир
| Монастир співстраждання Пресвятої Богородиці | |
|---|---|
|
| |
| Тип | монастир |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Бережани |
Монастир співстраждання Пресвятої Богородиці в Бережанах (ЗССНДМ) — монастир Української греко-католицької церкви в м. Бережани Тернопільської области України.
Історія[ред. | ред. код]
Спільнота сестер Служебниць у Бережанах бере свій початок від 1907 року. Дім на Ковшевича, 10 сестри придбали в 1947 році. До початку Другої світової війни в Бережанах спільнота сестер мала три будинки: один, де мешкали 8 сестер; другий — будинок-інтернат для дівчат, де мешкали ЗО дівчат, які навчалися в гімназії та в торговельній школі; третій — дім для дітей-сиріт, де в 1946 році мешкали 40 дітей-сиріт.
У березні 1947 року місцева влада виселила сестер з власного монастирського дому по вул. Міцкевича, 30. На той час у домі проживали 9 сестер, які почали шукати місця для помешкання і знайшли дім по вул. Ковшевича, 10, де можна було винаймати перший поверх. Одну кімнату пані Канас (старенька полька) віддала трьом дівчатам — сестрам Служебницям. За кілька років пані Канас здала сестрам другий поверх. А після її смерті сестрам належав весь дім. З того часу цей будинок є монастирем.
У часи підпілля УГКЦ у монастирі мешкали 8 сестер. З 1991 року тут проживають четверо сестер.
У роки підпілля сестри молилися в монастирі, священники катакомбної УГКЦ служили Святу Літургію та здійснювали св. Тайни. Щоб мати засоби для проживання, сестри навчилися шити. Найбільшим попитом користувалися ковдри. Люди приходили із замовленнями, але відходили від сестер також втішені словом підтримки, доброї ради та молитви. За короткий час багато людей в Бережанах знали, що на Ковшевича, 10 живуть, такі дивні дівчата, що хто до них піде, то завжди отримає добре слово і якусь таку дивну підтримку, що душа оживає! Також сестри катехизували (поодиноко) дітей і таким чином готували до Першої сповіді та до св. Причастя, брали участь у релігійних обрядах, але влада і КДБ знали, що це черниці, тому підпільну діяльність постійно та активно проводити не могли.
Та все ж щоп'ятниці вночі в монастирі служилася Свята Літургія, на яку приходили люди та могли приступити до св. Тайн. До світання потрібно було закінчити релігійні відправи, бо щоранку в монастир приходив уповноважений МВС, який намагався контролювати життя монастиря.
У цьому домі (монастирі) кілька сестер померли в опінії святості: с. Фільомена Юзьків, що була провінційною настоятелькою в сестер у роки підпілля (та настоятелькою дому (монастиря) в Бережани, — також в усі роки підпілля УГКЦ ), як також і с. Єротея Курій — у хвилю смерті якої сестри бачили дивне світло над її головою.
Після виходу УГКЦ з підпілля в монастирі сестер Служебниць у Бережанах у різні роки настоятельками були: с. Надія Кобрин, с. Маргарета Трем-бач, с. Віра Курищук, с. Олена Гнідець, с. Тадея Кланца, с. Христина Депутат та с. Юлія Філяк.
Нині в монастирі проживають четверо черниць: с. Надія Кобрин, с. Леонтія Зоола, с. Наталія Грицула і с. Юлія Філяк, яка виконує обов'язки настоятельки монастиря.
Сестри працюють у Бережанській колонії для малолітніх в'язнів, катехизують на парафії (при храмі) Святої Трійці, парафіях найближчих сіл; проводять три молодіжні товариства (Марійську дружину, спільноту «Небесний Єрусалим», Вівтарну дружину); мають осередок дітей-сиріт при монастирі. Також у храмі Святої Трійці перуть обрусики зі святилища та рушнички, випікають просфори.
Джерела[ред. | ред. код]
- м. Тернопіль. Монастир співстраждання Пресвятої Богородиці // Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Парафії, монастирі, храми. Шематизм / Автор концепції Куневич Б.; керівник проєкту, науковий редактор Стоцький Я. — Тернопіль : ТОВ «Новий колір», 2014. — С. 484. : іл. — ISBN 978-966-2061-29-1.