Бобер на Україні (фільм)
1931 року «Київська кінофабрика Українфільму» видала фільм М. Шарлеманя та П. Єзерського «Бобер на Україні (зоонарис)»[1], тривалістю 8 хвилин 10 секунд. Примірник фільму зберігається за № 12094 у Центральному державному кінофотофоноархіві України імені Г. С. Пшеничного, куди був переданий 2000 року з Берлінського кіноархіву в числі інших кінофільмів українського виробництва, вивезених в роки окупації до Німеччини.
В титрах фільму зазначається: «Кінонарис М.Шарлеманя та П.Єзерського. Випуск Київської кінофабрики „Українфільм“. 1931 р.» Фільм був відзнятий у державному заповіднику «Конча-Заспа», що на той час функціонував на південній околиці Києва[2]. Заповідник був оголошений у грудні 1921 року під назвою "Державний рибний заповідник Дніпрової пойми «Конча-Заспа»[3], який очолював І.Фаліїв. Зоолог М. В. Шарлемань працював у заповіднику з перших днів його роботи і до 1933 року[4]. Завдяки ініціативі М.Шарлеманя, у заповіднику діяла взірцева науково-дослідна станція, що дозволило мати тут зручні базу для зйомок.
1931 року, за ініціативи М.Шарлеманя, у заповіднику проводився експеримент щодо поновлення поселення бобрів, яке було тут в минулому. Зокрема, у заповіднику випустили пару бобрів, що прижилась успішно на його території[5]. До цієї події М.Шарлемань та П.Єзерський приурочили зйомку свого кінонарису. Враховуючи складність зйомки диких тварин тогочасною технікою, випускання бобрів стало гарною можливістю зняти їх на кіноплівку.
У фільмі показано краєвиди річок північної частини України, озеро Конча, подано зоологічний нарис про поширення бобрів в Україні.
Зйомки у самому заповіднику він згадував так: «Лише в вересні 1930 року київська спілках мисливців та рибалок запропонувала заказникові випустити пару бобрів, що їх було виловлено 7 — р. Тетерева в зв'язку з меліоративними роботами. Заказник на цю пропозицію пристав і 13 вересня перевели і випустили на Кончі бобрів в тому місці, де була колись їхня колонія. Момент випуску зафільмував оператор київської кінофабрики П. Єзерський. Випустили бобрів на високому правому березі Кончі і звідтіля вони перейшли на низький беріг у густі вербові хащі. Дуже швидко бобри освоїлися з місцевістю і почали гризти вербу. Сторожі заказника довгий час не могли звикнути до тих згуків, що чутно, коли бобер гризе дерево»[5].
Сьогодні, фільм «Бобер на Україні» є найдавнішим зі збережених кінофільмів про природу як для України, так і для всього пострадянського простору.
- ↑ Кінолітопис. Анотований каталог кіножурналів, документальних фільмів і кіносюжетів (1896—1939). — Київ: Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного. — 2009. — С. 126.
- ↑ Чорна Л. Із втраченого: заповідник «Конча-Заспа» / Л. Чорна // Заповідна справ в Україні. — 2004. — Т. 10. — № 1-2. — С. 100—104.
- ↑ ЦДАВО. — Ф.27. — Оп.11. — Спр.1292. — Арк.29.
- ↑ Вернадський В. І. Листування з українськими вченими. — (Вибрані наукові праці академіка В. І. Вернадського; Т. 2). Кн. 2 : Листування Д — Я, Ч. 2. О — Я. — Київ, 2012. — С.613
- ↑ а б Шарлемань М. Спроба поновити в заказникові «Конча-Заспа» бобра / М. Шарлемань // Український мисливець та рибалка. — 1931. — № 5/6. — С. 7—9.