Бодяк Андрій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бодяк Андрій Олександрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 5 лютого 1974(1974-02-05)
Борозенське
Смерть 10 серпня 2015(2015-08-10) (41 рік)
Старогнатівка
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Формування
 ДУК
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бодяк.

Андрі́й Олекса́ндрович Бодя́к (нар. 5 лютого 1974(19740205) — 10 серпня 2015) — боєць Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор", учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у 1974 році в с. Борозенське Херсонської області. Мріяв стати вчителем, поступив до інституту, але незадовго до завершення покинув його, зрозумівши, що це не його справа. Працював у колгоспі, не відмовлявся від будь-якої справи. Вчителем він став для свого сина, якого виховував сам. Їздив на заробітки. Через травму ноги — не підпадав під мобілізацію, однак мав велике бажання захищати Батьківщину.

Боєць 1-ї штурмової роти 5-го окремого батальйону ДУК «Правий сектор». У складі підрозділу чергував на блокпосту біля Каховської ГЕС. По тому брав участь у бойових діях на сході країни — воював у Пісках, під Широкиним.

10 серпня 2015 року, терористи о 03:25 почали обстріл з важкої артилерії позицій 72-ї бригади поблизу села Старогнатівка Донецької області та перейшли у наступ із застосуванням танків та бронетехніки. Бійці ДУК-ПС прийшли на допомогу воякам. У том бою загинули Андрій Бодяк, Василь Лавкай, Віталій Тіліженко та сержант Євген Ровний. Противника було відкинуто до села Біла Кам'янка, але закріпитися не змогли — до терористів прибуло підкріплення (велика кількість бронетехніки).

Похований у с. Борозенське Великоолександрівського району Херсонської області.

Залишилися мати та 12-річний син Максим. 1 листопада 2023 загинув його син Максим Бодяк.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»;[1]
  • Відзнака «Бойовий Хрест Корпусу» (посмертно);[2]
  • В 2021 році був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[3].

Вшанування[ред. | ред. код]

  • на фасаді Борозенської ЗОШ відкрито меморіальну дошку на честь Бодяка Андрія.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Бодяк Андрій Олександрович. Херсонська обласна бібліотека для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова (ua) . Процитовано 8 вересня 2022.
  2. ↑ Наказ № 148/18. Офіційний сайт НВР "Правий сектор (укр.). 14 грудня 2018. Процитовано 8 вересня 2022.
  3. ↑ Указ Президента України № 97/2021 від 12.03.2021 року «Про відзначення державними нагородами України». Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 15 березня 2021.
  4. ↑ Бодяк Андрій Олександрович ("Бодяк") - Книга пам'яті загиблих. www.memorybook.org.ua. Процитовано 8 вересня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бодяк_Андрій_Олександрович&oldid=41675858