Бойко Валентин Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бойко Валентин Анатолійович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 4 серпня 1979(1979-08-04)
Прилуки
Смерть 8 грудня 2014(2014-12-08) (35 років)
Піски
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Танкові війська
Формування
 1 ОТБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бойко.

Валенти́н Анато́лійович Бо́йко (нар. 4 серпня 1979(19790804) — пом. 8 грудня 2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив прилуцьку ЗОШ № 3, Чернігівське професійне училище № 5. Працював на міському підприємстві залізничного транспорту, монтер колії.

Мобілізований у березні 2014-го, військовослужбовець мінометної батареї механізованого батальйону, 1-ша окрема гвардійська танкова бригада.

На початку грудня 2014-го мінометна батарея 1-ї танкової бригади була відкомандирована з-під Волновахи до 93-ї механізованої бригади — на той час утримувала позиції в районі села Піски. 8 грудня під час обстрілу в Пісках 152-мм артилерійський снаряд влучив у бліндаж, загинули троє військових — Валентин Бойко, Віктор Лавренчук, В'ячеслав Носенко, ще 6 зазнали поранень.[1]

Похований у Прилуках з військовими почестями.[2]

Лишились дружина, 14-річна донька й 10-річний син.[3]

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4]
  • нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно)
  • в травні у мікрорайоні Прилук Рокитне біля будівлі школи № 3 відкрито пам'ятну дошку Валентину Бойку.
  • 30 листопада 2021 року — Почесна відзнака Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні»[5].

Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 8 грудня[6][7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Бойко Валентин Анатолійович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 8 вересня 2022.
  2. ↑ Герої не вмирають - Прилуцька районна рада. prr.gov.ua. Процитовано 8 вересня 2022.
  3. ↑ Бойко Валентин Анатолійович сержант - Книга пам′яті загиблих за Україну - Український меморіал. ukraine-memorial.org. Процитовано 8 вересня 2022.
  4. ↑ Указ Президента України від 15 травня року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ На сесії обласної ради вшанували пам'ять Анатолія Мельника та земляків, які удостоєні Почесної відзнаки «За мужність і вірність Україні» (посмертно). Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 30 листопада 2021.
  6. ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
  7. ↑  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 8 грудня на YouTube

Посилання[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бойко_Валентин_Анатолійович&oldid=37069297