Бондаревський Григорій Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Левович Бондаревський
рос. Григорий Львович Бондаревский
Народився 25 січня 1920(1920-01-25)
Одеса, Одеська область, Українська РСР, СРСР
Помер 7 серпня 2003(2003-08-07) (83 роки)
Москва, Росія
Країна СРСР СРСР
Росія Росія
Діяльність історик, орієнталіст, політолог, викладач університету
Alma mater Історичний факультет МДУ (1940)
Галузь сходознавство
Заклад Національний університет Узбекистану імені М. Улугбека
Інститут соціально-політичних досліджень РАН
Дипломатична академія МЗС РФ
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор історичних наук (1965)
Партія КПРС
Батько Лев Бондаревський
Нагороди
Падма Шрі в літературі та освіті
Заслужений діяч науки РРФСР

Григорій Левович Бондаревський (рос. Григорий Львович Бондаревский; 25 січня 1920, Одеса7 серпня 2003, Москва) — радянський і російський сходознавець. Доктор історичних наук (1965), професор (1966), академік Академії соціальних наук, Міжнародної академії інформатизації. Почесний академік Російської академії природничих наук.

Біографія[ред. | ред. код]

Онук купця II гільдії, кондитера Л. А. Крахмальникова. Мати — Крахмальникова Софія Львівна (1895-1973).

Закінчив історичний факультет МДУ (1940), потім навчався в аспірантурі МДУ (1941). У 1941-1942 роках — декан історичного факультету Педагогічного інституту ім. Т. Шевченка в м. Сталінабаді. У 1942-1945 роках служив у РСЧА, політрук.

У 1945-1951 роках — начальник Політвідділу НКЗС Узбекистану. Одночасно в 1947-1956 роках — завідувач кафедри історії Сходу і з 1951 року — декан східного факультету Середньоазіатського державного університету.

З 1956 року в Москві, завідував відділом міжнародних проблем Інституту сходознавства (Інституту народів Азії) АН СРСР. 1965 року захистив докторську дисертацію «Боротьба за Перську затоку, Аравійський півострів і Червоне море на рубежі XIX-XX ст.». З 1976 року — завідувач сектору соціології міжнародних відносин, радник Інституту соціології, Інституту соціально-політичних досліджень (ІСПД) РАН. У 1976-1984 роках — професор Дипломатичної академії МЗС СРСР.[1]

Був членом Антисіоністського комітету радянської громадськості.

Був убитий 7 серпня 2003 року в Москві. Обвинувачений у злочині згодом був виправданий судом присяжних.[2]

Науковий доробок[ред. | ред. код]

Автор 27 монографій і понад 300 статей, опублікованих у російській, а також пресі інших країн.[3]

  • Багдадська дорога і проникнення німецького імперіалізму на Близький Схід (1888-1903). — Ташкент, 1955.
  • Англійська політика і міжнародні відносини в басейні Перської затоки (кін. XIX — поч. XX ст.). — М., 1968.
  • Особливості боротьби за панування в Індійському океані та Перській затоці в 19-20 ст. — М., 1985.

Визнання й нагороди[ред. | ред. код]

  • Запрошений професор Даремського університету.
  • Заслужений діяч науки РРФСР (1982), почесний доктор Мірутського університету (Індія), лауреат Міжнародної премії ім. Джавагарлала Неру.
  • Кавалер індійського ордена «Падма Шрі».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Хазанов А.М. Мне посчастливилось их знать (из воспоминаний востоковеда) // Вестник РУДН, серия Всеобщая история. — 2013. — № 4.
  2. Как убить профессора с мировым именем [Архівовано 2016-10-05 у Wayback Machine.] // 18 вересня 2016
  3. «Погиб эксперт по Северному Кавказу» Газета «Коммерсантъ», № 141/П (2744) от 11.08.2003 г. Kommersant (англ.). Архів оригіналу за 30 травня 2015. Процитовано 28 серпня 2012.

Посилання[ред. | ред. код]