Бруска Сергій Анатолійович
| Бруска Сергій Анатолійович | |
|---|---|
 Старшина | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
1991 Ратнівський район |
| Військова служба | |
| Приналежність |
 Україна |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська |
| Рід військ |
 Інженерні війська |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Сергі́й Анато́лійович Бру́ска (* 1991) — старшина Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєвий шлях[ред. | ред. код]
Військовик Центру розмінування. Підсилює групи розмінування кінологічним розрахунком; виконував завдання, необхідні для аеромобільних військ — щодо протидії саморобним вибуховим пристроям.
Здійснював розмінування об'єктів та ділянок доріг, супровід колон в населених пунктах Долина, Петрівське, Рубіжне, Степанівка, Сулигівка, поблизу гори Карачун, станції Брусин. Поблизу Лиману — за допомогою службової собаки німецької вівчарки Бренди — виявив рештки двох загиблих членів екіпажу літака Ан-30, їх тривалий час не могла знайти група розмінування під керівництвом майора Олексія Шинальського.
При виконанні завдань по розмінуванню Савур-Могили під обстрілами противником — незаконні збройні формування і військові підрозділи Російської Федерації — з РСЗВ БМ-21 «Град» та мінометів, зазнав осколкового поранення правої руки, однак продовжував виконувати завдання протягом двох діб, доки не виконав роботу в повному обсязі. На Савур-Могилі кам'янецькі сапери перебували з 18 по 24 серпня, відходили по російських тилах 60 кілометрів та наприкінці потрапили в «гуманітарний коридор» під Іловайськом.
26 березня 2021 року, перебуваючи у складі групи з розмінування під час огляду замінованої території біля села Шуми, отримав тяжке кульове поранення внаслідок ворожого снайперського обстрілу. Там же був поранений старший солдат Гещук; ще двоє зі складу групи — підполковник Коваль та старший сержант Барнич — загинули, як і старший сержант Абрамович та старший солдат Гайченко, що прийшли на допомогу групі[1].
З дружиною виховують двох дітей.
Нагороди[ред. | ред. код]
- 8 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
- Указом Президента України № 149/2021 від 7 квітня 2021 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» II ступеня[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Полеглі герої березня 2021: дев’ять облич та історій. https://uacrisis.org/. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 10 квітня 2021.
- ↑ Указ Президента України №149/2021 «Про відзначення державними нагородами України». https://www.president.gov.ua/. Архів оригіналу за 8 квітня 2021. Процитовано 10 квітня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента [Архівовано 1 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Героїчні будні кам'янецьких саперів [Архівовано 11 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Герої АТО. Ратнівщина [Архівовано 11 серпня 2017 у Wayback Machine.]
- Поранений поблизу селища Шуми сапер потребує допомоги
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |