Бугай американський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бугай американський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Пеліканоподібні (Pelecaniformes)
Родина: Чаплеві (Ardeidae)
Рід: Бугай (рід) (Botaurus)
Вид: Бугай американський
Botaurus lentiginosus
(Rackett, 1813)[2]
Мапа поширення B. lentiginosus
Мапа поширення B. lentiginosus
Синоніми
*Palaeophoyx columbiana McCoy, 1963
Посилання
Вікісховище: Botaurus lentiginosus
Віківиди: Botaurus lentiginosus
EOL: 45511333
ITIS: 174856
МСОП: 22697340
NCBI: 110661
Fossilworks: 335661

Бугай американський[3] (Botaurus lentiginosus) — вид птахів родини чаплевих (Ardeidae).

Поширення

[ред. | ред. код]

Місця гніздування — більша частина США до північної Канади, Аляски й Ньюфаундленду. Зимує уздовж Тихоокеанського та Південноатлантичного узбережжя до південної Каліфорнії.

Чапля середнього розміру з міцним стислим з боків тілом. Довжина тіла (від кінчика дзьоба до кінчика хвоста) — 60-85 см, розмах крила — до 92-110 см. Самці трохи крупніші за самиць. Вага — 370—500 г. Шия і ноги відносно короткі. Відрізняється від інших чапель більш загостреними крилами і тонким дзьобом. Забарвлення: верх тіла плямистий — темно-коричневий, нижня частина — строката — біло-коричнева. Дзьоб жовтий, із сірим кінчиком. Чорна маска, що починається біля основи дзьоба, доходить вниз до шиї. Шия і тіло — біло-жовті з коричневими вертикальними штрихами. Горло біле. У дорослих жовті очі, які стають помаранчевими в сезон розмноження. Ноги жовтувато-зелені. Підлітки забарвлені так само як дорослі, але без чорної маски. Колір очей світло-оливковий. У польоті в американського бугая двокольорове крило — кінці крил темні, а підкрила — коричневі. У молодих крила повністю коричневі.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Полюбляють заболочені місця (прісноводні і солонуваті) — зарості рогозу, осоки та очерету, з відкритими областями води. Ведуть відокремлений і територіальний спосіб життя. Самці в межах 45-50 м відповідають на крики самців з сусідніх ділянок і наполегливо переслідують один одного при зустрічі. Пік активності припадає на період між сутінками і північчю. Велику частину часу птахи проводять у заростях трави. Здобуваючи їжу, покладається на хитрість, стоячи нерухомо в засідці й чекаючи на здобич, або бродить біля краю водойми. Коли здобич перебуває в досяжності, бугай різко хапає її або протикає дзьобом. Здобич ковтає головою вперед.

При небезпеці бугай завмирає, витягує шию вертикально вгору, а при необхідності коливається в різні боки, імітуючи рослинність. Якщо птах виявлений, то він вміло захищається своїм дзьобом, як списом.

У північних районах ареалу на зимівлю відлітають у кінці вересня — початку жовтня, а повертаються в місця гніздування до кінця квітня — початку травня. У південних районах міграцій не здійснюють. Політ жорсткий і незграбний, із швидкими помахами крил. Над водою літає низько, з ногами, витягнутими позаду тіла. По землі пересувається повільно. Дорослі линяють у кінці літа — початку осені.

Раціон

[ред. | ред. код]

Основу раціону американського бугая складають комахи (Odonata, Belastomatidae, Nepidae, Dytiscidae, Orthoptera) — до 23 %, амфібії (жаби, саламандри) — до 21 %, ракоподібні (річкові раки) — до 19 %, дрібна риба (Gasterosteidae, вугор, зубатка, щука, Centrarchidae, Cyprionodontidae й окунь) — до 21 %, рептилії (невеликі змії, наприклад, підв'язкові вужі) — до 5 % і ссавці — до 10 %.

Розмноження

[ред. | ред. код]

Формування пар починається в кінці квітня — початку травня, коли на місця гніздування прилітають самиці. Місця для гніздування влаштовуються близько мілководдя — рівень води в середньому 10 см, з рослинністю висотою 1-1,2 м, а щільністю трави (осока, рогіз, очерет, дикий рис) 114 стебел на 1 м². Зрідка птахи гніздяться в прибережних солонуватих болотах, зарослих Phragmites communis і Spartina alterniflora. Гнізда розташовані далеко один від одного.

Американські бугаї вважаються моногамними, хоча при деяких обставинах вони можуть бути й полігамними. Самець захищає територію, але не допомагає самиці з висиджування й турботою про пташенят. Самиця сама вибирає місце для будівництва гнізда, яке зазвичай знаходиться в щільній рослинності. Гніздо — платформа (діаметром 25-40 см, з трави, очерету, осоки, рогозу та іншої молодої рослинності), що височіє над рівнем води на 7-20 см. Щоранку самиця відкладає по одному глянцевому яйцю. Інкубація починається з першого яйця. У кладці 3-6 оливкових яєць (розмір 1,5х3,7 см).

Пташенята, що щойно вилупились, пухнасті, жовто-зелені з рожево-коричневим дзьобом, харчуються частково перевареною їжею, яку відригує самиця. Гніздо залишають через 1-2 тижнів після вилуплення, але ще місяць вони залишаються біля гнізда, де їх підгодовує мати. Піднімаються на крило у віці 7-8 тижнів.

Статус збереження

[ред. | ред. код]

Американський бугай внесений до Червоного списку МСОП, як вид, що викликає найменше занепокоєння. Приблизна чисельність популяції виду близько 3 000 000 статевозрілих особин, площа ареалу — 8 781 000 км².

Основні загрози виду: втрата й деградація довкілля; хімічне забруднення навколишнього середовища, у тому числі кислотні дощі. Раніше в Південній Луїзіані м'ясо бугая вважалося делікатесом.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2012). Botaurus lentiginosus. IUCN Red List of Threatened Species. IUCN. 2012: e.T22697340A40248721. doi:10.2305/IUCN.UK.2012-1.RLTS.T22697340A40248721.en. Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 27 August 2016.
  2. Lepage, Denis. American Bittern Botaurus lentiginosus (Rackett, 1813). Avibase. Архів оригіналу за 16 січня 2016. Процитовано 29 листопада 2015.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання

[ред. | ред. код]