Бугель Максим Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Максим Бугель
Максим Анатолійович Бугель
 Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження
м. Новояворівськ
Національність українець
Псевдо «Єшка»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
 80 ОДШБр
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» І ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Максим Анатолійович Бугель — український військовослужбовець, старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Повний кавалер ордена «За мужність».

Життєпис[ред. | ред. код]

Родом з м. Новояворівська Львівської области. З 1999 року мешкає у Львові. Закінчив Львівську політехніку в галузі комп`ютерної інженерії [1]. До війни працював в кол-центрі компанії МТС.

21 серпня 2014 року був мобілізований на військову службу. Почав займатися аеророзвідкою після того, як волонтери привезли два китайські безпілотники за вказівкою Валерія Курка [1].

У 2014—2015 роках служив командиром 2-го взводу 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. Учасник боїв за Донецький аеропорт.

Станом на 2020 рік фахівець I категорії КЗ ЛОР «Будинок воїна»[2].

З початком широкомасштабного російського вторгнення 2022 року в Україну знову пішов на фронт. Воював в Миколаївській, Херсонській і Донецькій областях.

У 25 травня 2022 року у лісосмузі де Максим мав визначити де поставити пункт спостереження знайшов важкопораненого Героя України Дмитра Фінашина. Пізніше Максим опублікував фото, як десантники 80 ОДШБр евакуйовували Фіна[3].

В червні 2022 отримав осколкове поранення внаслідок артилерійського обстрілу. У вересні 2022 брав участь у Слобожанському контрнаступі ЗСУ. 8 вересня 2022 у складі 80-ї бригади вийшов до села Сенькове Харківської області на річці Оскіл [4].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (28 вересня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5];
  • орден «За мужність» I ступеня (4 липня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6];
  • орден «За мужність» II ступеня (21 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7];
  • орден «За мужність» III ступеня (16 лютого 2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8];
  • подяка Львівської обласної ради[2].

Військові звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Командир десантного взводу Максим Бугель: "Удвох з начальником зв’язку 81 бригади ми вивели сімох бійців з пожежної частини під ДАПом" Джерело: https://censor.net/ua/r3117683.
  2. ↑ а б У Будинку воїна — фотовиставка з Донецького аеропорту [Архівовано 2022-06-30 у Wayback Machine.] // Край. — 2020. — 27 січня.
  3. ↑ Саф'янюк, В. Захарченко, Ю. Залишився без руки, але знову хоче повернутися на фронт: історія захисника Дмитра Фінашина // Факти ICTV. — 2022. — 2 жовтня.
  4. ↑ ЗА ДВА ДНІ ЛЬВІВСЬКІ ДЕСАНТНИКИ ПРОЙШЛИ ПОНАД 150 КІЛОМЕТРІВ В ТИЛУ ПРОТИВНИКА.
  5. ↑ Указ Президента України від 28 вересня 2022 року № 674/2022 «Про відзначення державними нагородами України
  6. ↑ Указ Президента України від 4 липня 2022 року № 556/2022 «Про відзначення державними нагородами України
  7. ↑ Указ Президента України від 21 квітня 2022 року № 268/2022 «Про відзначення державними нагородами України
  8. ↑ Указ Президента України від 16 лютого 2016 року № 46/2016 «Про відзначення державними нагородами України

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ясинська, В. Командир десантного взводу Максим Бугель: «Удвох з начальником зв'язку 81 бригади ми вивели сімох бійців з пожежної частини під ДАПом» // Цензор.НЕТ. — 2019. — 20 березня.

Посилання[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бугель_Максим_Анатолійович&oldid=40565057