Будапештський транспортний центр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будапештський транспортний центр
угор. Budapesti Közlekedési Központ
BKK
Тип бізнес
транспортна компанія[d] і підприємство
Організаційно-правова форма господарювання private company limited by sharesd
Галузь громадський транспорт
Засновано 1 січня 2011
Засновник(и) General Assembly of Budapestd
Штаб-квартира Ержебетварошd[1]
bkk.hu
Мапа
CMNS: Будапештський транспортний центр у Вікісховищі

Budapesti Közlekedési Központ (BKK, «Будапештський Транспортний Центр») — угорська компанія, створена муніципальною владою у 2011 році для керування громадським транспортом Будапешта[2][3]. Реалізує низку реформ у сфері міського транспорту, спрямованих на його рівну доступність для мешканців.

Історія[ред. | ред. код]

Наприкінці 1960-х років в транспортній системі угорської столиці відбулася велика структурна зміна — була створена компанія «Budapesti Közlekedési Zrt.» А 27 березня 2010 року у Будапешті з'явилася компанія «Budapesti Közlekedési Központ», головним виконавчим директором якої, за рішенням муніципального зборів, був призначений Vitézy Dávid.

Період з 1990 по 1911 роки  продемонстрував недоліки наявної системи управління транспортом: стало ясно, що — незважаючи на «демократичне ринкове середовище» і контроль з боку муніципального уряду угорської столиці — мав місце ряд серйозних проблем, помітно обтяжуючих повсякденне життя містян. У багатьох випадках це було пов'язано з відсутністю фінансовання, а також — через відсутність координації і єдиного керівництва (хоча самі окремі експерти з транспорту часто керувалися «найкращими намірами»). Ці проблеми і була покликана вирішити «BKK».

26 листопада 2014 року муніципальна асамблея міста прийняла пропозицію про нову структуру холдингу і його раду директорів, а вже 3 грудня Vitézy Dávid покинув свій пост, і на його місце був обраний Dabóczi Kálmán.

Види діяльності[ред. | ред. код]

Обов'язками «BKK» є: організація послуг громадського транспорту, створення транспортної мережі та відповідного розкладу руху, відкрите (публічне) укладення договорів про надання громадських послуг з постачальниками у конкурентному режимі, розробка і формулювання пропозицій щодо системи тарифів, контроль за придбанням транспортних квитків, управління рухом громадського транспорту міста, а також контроль «аварійного трафіку».

Статус[ред. | ред. код]

Громадський транспорт Будапешата не здатний бути самоокупним: продаж квитків і проїзних не є достатнім для покриття операційних витрат настільки широкої системи, яка витрачає щорічно близько 48 мільйонів євро. Це, по суті, означає, що громадський транспорт є державною послугою. При цьому найбільш значними з додаткових доходів "BKK! є: доходи від продажу рекламних поверхонь і орендні платежі за використання нерухомого майна (комерційних приміщень як наземних, так і в розташованих в метро), а також — доходи пов'язані з паркуванням і збори за дозволи на перевезення вантажів.

Закон про рівні можливості[ред. | ред. код]

Відповідна глава закону про рівність зобов'язує «BKK» також забезпечити «необхідну ступінь трансформації транспортної системи», здатну реалізувати рівні можливості доступу до громадського транспорту для мешканців міста. За даними на 2008 рік у Будапешті діяли понад 200 рейсів, частково або повністю, відповідні до поняття «безбар'єрний транспорт»: зокрема, автобуси з низькою підлогою.

До 2017 року більшість автобусних і тролейбусних ліній хоча б частково є низкопольными. Ведеться робота по відповідній модифікації трамвайної мережі міста та метрополітену. Спеціальні автобуси, що діють у режимі «таксі», доставляють віруючих городян на службу в церкві — проект створений спільно з Національною федерацією інвалідних асоціацій країни. При цьому ціна на такі поїздки для осіб з обмеженими фізичними можливостями знижена: тим самим Budapesti Közlekedési Központ усунула раніше діяло «дискримінаційну» систему, в якій люди з обмеженою мобільністю платили більше.

Надання допомоги слабозрячим[ред. | ред. код]

«BKK» намагається зробити простіше переміщення по місту для слабозрячих: на транспорті встановлюються спеціальні покриття підлоги, що допомагають орієнтуватися, а також —  інформація про рейси передається в аудіо режимі.

Лінія метро M2 після ремонту 2005—2007 років стала прикладом подібних змін: щоб допомогти сліпим і слабозрячим кожна станція на лінії оснащена спеціальними «рельєфними» інформаційними щитами з розкладом, який набраний шрифтом Брайля, а на самих перонах присутні «направляючі доріжки», що допомагають дістатися від платформи до ескалаторів.

Організація[ред. | ред. код]

За словами мера Іштвана Тарлоса акціонерний капітал компанії мав скласти 50 мільйонів форинтів, поділений на 50 звичайних акцій, номінальною вартістю в 1 млн форинтів. Компанією керує її правління з 5 чоловік, а також ряд контролюючих осіб.

Критика[ред. | ред. код]

Висловлювалася думка, що через щільний графік руху у водіїв залишається недостатнього часу на відпочинок. А через посилення контролю за безквитковим проїздом — проходом через передні двері — водії отримали ще й додаткове навантаження.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • . Közgyűlés: döntés a városigazgatósági koncepcióról // Fővárosi Önkormányzat.
  • Un-Habitat. {{{Заголовок}}}. — ISBN 9781317932864. Planning and Design for Sustainable Urban Mobility: Global Report on Human Settlements 2013. — Routledge, 2013.