Будняк Галина Антонівна
| Будняк Галина Антонівна | |
|---|---|
| Народилася |
6 серпня 1952 (71 рік) Любарський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР |
| Діяльність | журналістка |
| Alma mater | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка |
| Членство | Національна спілка журналістів України |
Будняк Галина Антонівна (* Народилась 6 серпня 1952 року, с. Филинці Любарський район Житомирська область) - українська поетеса, публіцист, нарисовець. Член Національної спілки журналістів України (НСЖУ).
Біографія[ред. | ред. код]
Галина Будняк народилася 6 серпня 1952 р. в с. Филинці Любарського району Житомирської області (Україна). Закінчила Одеський технікум харчової промисловості, факультет журналістики Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, де дипломну роботу підготувала під керівництвом письменника, лауреата Шевченківської премії Степана Колесника, який вів на факультеті спецкурс нарису.
Працювала слюсарем на хлібзаводі, робітницею цеху пиво-безалкогольних напоїв у Сокирянах, інженером-конструктором Сокирянського філіалу Коломенського тепловозобудівного заводу. З 1991 р. і до виходу на заслужений відпочинок - кореспондентом, відповідальним секретарем Сокирянської районної газети «Дністрові зорі», друкувалася в інших виданнях, зокрема в газеті «Буковинське віче».
Творчі набутки[ред. | ред. код]
З-під пера журналістки вийшла серія нарисів про відомих, зіркових людей Сркирянщини: «Азбука життя журналіста і поета» [про Олексія Бондара], «Коли тьм’яніють нагороди» [про почесну громадянку Сокирян Лідію Гнатівну Любинецьку], «Скарби будинку на Аптечній» [про непересічну родину аптекаря Щуки, яка мешкала у Сокирянах у ХІХ-ХХ ст.], «Гріє душу краса» [про художницю, педагога Валентину Ярову]…
Їй з композитором Михайлом Мафтуляком належать лірична пісня «Жоржини в саду» (збірник «Першоцвіти», 2004. – С. 73-76), «Пісня про ВПУ» [колективу Сокирянського вищого професійного училища присвячено], «Лебеді» (збірник «Лунає музика землі…», 2008. – С. 29-30, 43-44). Претеса також написала «Пісню про Сокиряни», де є такі слова: І куди б не вели нас дороги, Повертаємо завжди сюди – В Сокиряни, на отчі пороги, Від яких ми пішли у світи.
Життєве кредо[ред. | ред. код]
«Допоки цей світ ще дитинно посміхається, дарує п’янкі заметілі і літню насолоду, буйне цвітння садів і незабутні листопади, треба вміти захоплюватись Л ю д и н о ю, її неспокійною душею, її вчинками, вартими уваги, її сутністю, бо часом на півноті може обірватись ця радість…».
Джерела[ред. | ред. код]
- Будняк Галина Антонівна // Гусар Ю. Дністровий зорепад. Штрихи до енциклопедичного словника-довідника "Літературно-мистецька Сокирянщина" / Юхим Гусар. - Чернівці: ВІЦ "Місто", 2010.- С. 15-16.
- Будняк Галина Антонівна // Інформаційний простір Буковини. – Чернівці: Букрек, 2004. – С. 109. - ISBN 966-8500-17-2.
- Демчук О. Уміння захоплюватись людиною [про Галину Будняк] / Олена Демчук // Буковина. – 2007. – 22 червня.
- Нагірняк І. Літа і квіти любові [про Галину Будняк] / Іван Нагірняк // Буковина. – 2002. – 30 серпня.
- Нагірняк І. Серце, сповнене любові [про Галину Будняк]// Нагірняк І. Відлуння незабутніх стріч: новели та нариси / Іван Нагірняк. – Чернівці: Місто, 2006. – С. 242-248.