Бєжанов Григорій Якимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бєжанов Григорій Якимович
вірм. Գրիգորի Ակիմի Բեժանով
Народився 1897[2][1]
Тифліс, Російська імперія
Помер 14 травня 1955(1955-05-14)[1]
Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР
Поховання Тбілісі
Країна  СРСР
Національність вірменин
Діяльність військовослужбовець, політик
Учасник німецько-радянська війна і Блокада Ленінграда
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання генерал-майор
Партія ВКП(б)
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Почесний співробітник держбезпеки

Григорій Якимович Бєжанов (1897(1897), місто Тифліс, тепер місто Тбілісі, Грузія — 14 травня 1955, місто Тбілісі, тепер Грузія) — радянський діяч органів державної безпеки, народний комісар (міністр) державної безпеки Кабардинської АРСР, генерал-майор. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання (в 1946—1947 роках).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у вірменській родині кравця — дрібного торговця. У 1917 році закінчив Перше Тифліське комерційне училище. У 1918 році поступив на медичний факультет Тифліського університету, але невдовзі припинив навчання.

У вересні 1918 — листопаді 1919 року — експедитор тютюнової фабрики «Дим» у Тифлісі.

У листопаді 1919 — листопаді 1920 року — діловод із мобілізації 11-ї гірської батареї вірменської національної армії в місті Камарлю Еріванської губернії.

У листопаді 1920 — червні 1921 року — доглядач військового госпіталю Червоної армії в місті Ерівань. Потім служив помічником військового комісара 1-ї стрілецької дивізії 11-ї армії РСЧА. У вересні 1921 року демобілізований із армії через хворобу.

Член РКП(б) з травня 1921 року.

У вересні 1921 — жовтні 1923 року — начальник оперативного пункту дорожньо-транспортної надзвичайної комісії (ДТЧК) у Тифлісі.

У жовтні 1923 — жовтні 1924 року — інспектор воєнізованої охорони (ВОХР) Закавказької залізниці в Тифлісі.

У жовтні 1924 — листопаді 1931 року — начальник мобілізаційного відділу і заступник директора управліня Закавказької залізниці в Тифлісі.

У 1929 році склав екстерном екзамени за 4 курси в Інституті інженерів залізничного транспорту в Тифлісі.

У листопаді 1931 — жовтні 1934 року — начальник відділення дорожньо-транспортного відділу станції Ленінакан ДТВ ОДПУ—НКВС Закавказької залізниці.

У жовтні 1934 — травні 1935 року — начальник відділення дорожньо-транспортного відділу ГУДБ НКВС Закавказької залізниці в Тбілісі.

У травні 1935 — лютому 1937 року — начальник відділення транспортного відділу УДБ НКВС Закавказької РФСР у Тбілісі.

У квітні 1937 — квітні 1938 року — начальник 3-го відділу УДБ НКВС Абхазької АРСР.

У квітні 1938 — серпні 1939 року — заступник народного комісара внутрішніх справ Абхазької АРСР.

7 серпня 1939 — 21 квітня 1940 року — тво. заступника начальника дорожньо-транспортного відділу НКВС Закавказької залізниці в Тбілісі.

У червні — вересні 1940 року — заступник начальника водного відділу УНКВС по Ленінградській області.

У вересні 1940 — лютому 1941 року — начальник водного відділу УНКВС по Ленінградській області.

У лютому — серпні 1941 року — начальник секретно-політичного відділу (по місту) УНКДБ по Ленінградській області.

30 серпня 1941 — 17 травня 1942 року — начальник транспортного відділу НКВС Октябрської залізниці в Ленінграді.

17 травня 1942 — травень 1943 року — начальник секретно-політичного відділу УНКВС по Ленінградській області.

4 червня 1943 — 4 жовтня 1944 року — заступник начальника УНКДБ по Ставропольському краю.

4 жовтня 1944 — 10 грудня 1947 року — народний комісар (міністр) державної безпеки Кабардинської АРСР.

Одночасно, з червня 1945 до вересня 1946 року — начальник оперативного сектора НКВС СРСР землі Тюрингія в Німеччині.

10 грудня 1947 року заарештований органами МДБ. Засуджений 17 жовтня 1951 року за статтею 193-17«а» («за зловживання службовим становищем та розкрадання соціалістичної власності») до 10 років позбавлення волі з подальшою поразкою у правах на 3 роки. Звільнений 20 липня 1953 року. Ухвалою Верховного суду СРСР від 23 липня 1953 року вирок скасовано і справу припинено. Реабілітований.

З 1 серпня 1953 року — в запасі Міністерства оборони СРСР (через хворобу) в місті Тбілісі.

Помер 14 травня 1955 року після тривалої і важкої хвороби в Тбілісі.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]