Бій за Сватове (1918)
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
| Бій за Сватове | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| більшовики | .svg){kind=small} Австро-Угорщина.svg){kind=small} Німецька імперія
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Годлевський Климент Ворошилов Белогрудов Кисельов |
невідомі | ||||||
| Військові сили | |||||||
близько 320 (?)
|
точна кількість невідома, мали чисельну перевагу, а також прикриття бронеавтомобілі та кавалерії. | ||||||
| Втрати | |||||||
| 40 чол. | невідомо | ||||||
Бій за Сватове — бій між частинами Австро-німецьких військ і більшовицькими загонами 17 квітня 1918 в місті Сватове.
Бій за Сватову Лучку між австро-угорськими військами та червоногвардійцями тривав з 3 години ранку до 14 години 17 квітня 1918 року.
З більшовицького боку місто обороняв загін моряків Балтійського флоту під командуванням В.М.Годлевського. Зброю їм надала Червона гвардія Харкова (300 гвинтівок, 2 кулемети, 7 револьверів та необхідну кількість патронів)[1].
Австрійцям вдалось прорвати південний фланг. Два радянські загони покинули дві гармати та панічно втікали. До них застосували загороджувальний кулеметний вогонь.
Більшовицький загін (170 осіб) відкрив ураганний вогонь з чотирьох трьох дюймових гармат. Їм вдалось підбити два з семи австрійських бронеавтівок.
На північному фланзі оперував більшовицький загін "Блискавка" під командуванням Белогрудова, який вів вогонь з двох тридюймівок на пульмані. Їм вдалось підбити три австрійських броньовики.
Австрійці на південному фланзі відкрили вогонь з шести гармат. Їм вдалось знищити майже половину особового складу та дві гармати більшовиків. З північного флангу утік червоногвардійський загін з Люботина.
Австрійські гармати влучити по залізничній станції. У цей час на допомогу росіянам підійшов загін Кісєльова (150 осіб). Годлевський спробував здійснити контратаку, однак одна більшовицька гармата вийшла з ладу, а в іншої були убиті усі коні обслуги. Тому, більшовики завантажились у потяг та спробували втекти.
За чотири версти від станції гарматним ударом австрійців було знищено перший вагон та колію. При цьому загинули кілька більшовиків. Як писав Антонов-Овсієнко - "перетворені у кашу"[2].
Тоді другий вагон перевели на іншу колію і таким чином більшовики змогли утекти. На наступній станції Годлевський відмовився від подальшого командування та передав уцілілу гармату Климу Ворошилову.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Антонов-Овсеенко В. А. Записки о гражданской войне, Т.2.