Біоефектор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Біоефектор (англ. bioeffector) — це життєздатний мікроорганізм або активна природна сполука, яка безпосередньо чи опосередковано впливає на продуктивність рослини й у такий спосіб потенційно може зменшити застосування добрив та пестицидів в рослинництві[1].

Біоефектори мають безпосередній або опосередкований вплив на продуктивність рослин через вплив на функціонування або активацію біологічних механізмів, зокрема тих, що перешкоджають взаємодії «ґрунт-рослина-мікроб»[2]. На відміну від звичайних добрив та пестицидів, ефективність біоефекторів не ґрунтується на значному безпосередньому надходженні мінеральних поживних речовин рослин, як в неорганічній, так і в органічній формі.

  • Продукти, що використовуються:
    • Мікробні залишки,
    • Продукти компостування та бродіння,
    • Екстракти рослин та водоростей.
  • Біоефекторні препарати (біоагенти) як готові препарати застосовуються:
    • з метою стимулювання росту рослин (біостимулятори),
    • щоб поліпшити засвоєння поживних речовин рослиною (біодобрива),
    • щоб захистити рослини від патогенних мікроорганізмів та шкідників (засоби біологічного контролю),
    • або загалом, щоб підвищити врожайність; вони можуть містити один або кілька біоефекторів разом з іншими речовинами[3].
  • Добре зарекомендували себе біоефектори з задокументованими позитивними результатами на польовому рівні:
    • штами бульбочкових бактерій для інокуляції ґрунту або насіння як передумова симбіотичної азотфіксації під час впровадження нових бобових видів або сортів;
    • позитивні ефекти інокуляції мікоризою для ґрунтів з (тимчасово) низьким потенціалом природної мікоризації коренів;
    • достатня мікоризація посилює поглинання поживних речовин (Р) та води та підвищує стійкість до патогенних грибів.
  • Подальші механізми позитивного впливу біоефекторів на ріст рослин, що постулюються — обіцяють високий потенціал для збереження ресурсів через зменшення використання добрив та пестицидів:
    • активна мобілізація поживних речовин через виділення кислот і карбоксилатів (наприклад, Р-мобілізація),
    • виділення сидерофорів/хелатів, які мобілізують мікроелементи (наприклад, Fe3+),
    • відновлення мікроелементів з менш розчинних окиснених у високорозчинні відновлені форми (наприклад, Fe3+ до Fe2+, Mn4+ до Mn2+),
    • асоціативна/несимбіотична азотфіксація, захисний антагонізм до рослинних патогенів,
    • підсилення мікоризної інфекції та росту та стимулювання гормональних ефектів.

Дослідження та публічне поширення

[ред. | ред. код]

Під акронімом Біоефектор Європейський Союз підтримує дослідження біоефекторів під керівництвом Гоенгаймського університету.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Minutes of the 6th International Symposium Plant Protection and Plant Health in Europe, May 2014 Braunschweig, Germany (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2021.
  2. V. Römheld, G. Neumann (2006): The Rhizosphere: Contributions of the soil-root interface to sustainable soil systems. In: N. Uphoff, N., N. A. S. Ball et al. (Hg.), Biological Approaches to Sustainable Soil Systems, S. 92–107, CRC-Press, Oxford, UK.
  3. Bakonyi N., Donath S., Weinmann M., Neumann G., Müller T., Römheld V. (2008): Assessing commercial bio-fertilisers for improved phoshorus availability. Use of rapid screening tests. Jahrestagung der Deutschen Gesellschaft für Pflanzenernährung 2008

Посилання

[ред. | ред. код]