Бітова швидкість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бі́това шви́дкість[1], бітре́йт (англ. bitrate) — швидкість проходження бітів інформації за секунду. Бітову швидкість прийнято використовувати до вимірювання ефективної швидкості передачі інформації по каналу, тобто швидкості передачі «корисної інформації» (адже крім такої є ще службова інформація, наприклад, стартові й стопові символи за асинхронної передачі, або контрольні символи за надлишкового кодування).

Бітову швидкість визначають у бітах за секунду (біт/с, bps), а також похідних величинах із префіксами кіло-, мега- тощо.

Значення і застосування

[ред. | ред. код]

Термін бітова швидкість використовують у двох основних значеннях:

  • Характеристика каналу або пристрою — максимальна кількість біт, яку можна передати за одиницю часу.
  • Величина потоку даних до передачі в реальному часі (мінімальний розмір каналу, який зможе пропустити цей потік без затримок).

Окремий випадок — бітова швидкість стисненого звуку чи відео:

  • Характеристика стиснених форматів потокового відео й аудіо (наприклад MPEG і MP3), де бітрейт визначає ступінь стиснення потоку, і, тим самим, визначає розмір каналу, для якого стиснено потік даних. Найчастіше бітову швидкість звуку й відео вимірюють у кілобітах за секунду (кбіт/с, kbps), рідше (для відео) — в мегабітах за секунду (Мбіт/с, Mbps).

Режими стиснення потокових даних

[ред. | ред. код]

Існує три режими стиснення потокових даних:

Кодек вибирає потрібну швидкість, виходячи з параметрів (рівня бажаної якості), та можливості змінювати її впродовж кодованого фрагменту. Стискаючи звук, потрібну швидкість кодек визначає за психоакустичною моделлю.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]