ВЛ19
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| ВЛ19 | |
|---|---|
| Перший електровоз серії | |
| Основні дані | |
| Головні конструктори | Е. С. Аватков и Х. Я. Бистріцкій |
| Роки будування | 1932—1938 |
| Країна будування |
 СРСР |
| Завод | Коломенський, «Динамо» |
| Разом побудовано | 145 |
| Країни експлуатації |
СРСР |
| Ширина колії | 1524 мм |
| Рід служби | вантажопасажирський |
| Технічні дані | |
| Рід струму і напруга у контактній мережі |
постійний, 3 кВ, 1,5/3 кВ, 1,5 кВ |
| Конструкційна швидкість | 85 км/год, 75 км/год (№ 41), 90 км/год (ВЛ19М) |
| Осьова формула | 0-3О-0+0-3О-0 |
| Довжина локомотива |
16 018 мм (ВЛ19-01), 16 218 мм |
| Робоча маса | 114—120 т |
| Навантаження від рушійних осей на рейки | 19—20 тс |
| Система регулювання | Реостатно-контакторна |
| Тип ТЕД | ДПЭ-340А, ДК-1А (№ 41), ДПЭ-400Б (ВЛ19М) |
| Електричне гальмування |
Рекуперативне (ВЛ19-01), Реостатне |
| Діаметр коліс | 1200 мм |
| Годинна потужність ТЕД | 6×340 кВт, 6×320 кВт (№ 41), 6×400 кВт (ВЛ19М) |
| Сила тяги годинного режиму | 20 000 кгс, 18 000 кгс (№ 41), 19 500 кгс (ВЛ19М) |
| Швидкість годинного режиму | 37 км/год, 39 км/год (№ 41), 43,5 км/год (ВЛ19М) |
| Тривала потужність ТЕД | 6×300 кВт, 6×277 кВт (№ 41), 6×310 кВт (ВЛ19М) |
| Сила тяги тривалого режиму | 17 000 кгс, 14 500 кгс (№ 41), 14 600 кгс (ВЛ19М) |
| Швидкість тривалого режиму | 38,5 км/год, 41 км/год (№ 41), 45,5 км/год (ВЛ19М) |
Електровоз ВЛ19 (до 1938 року — ВЛ — «Володимир Ленін», 19 — навантаження від рушвійних осей на рейки в тс) — радянський магістральний вантажопасажирський електровоз постійного струму, будувався з 1932 до 1938 рр. Перший, а серед серійних (до березня 1953 року) єдиний[a][1] електровоз, конструкція якого була створена в СРСР.[2]
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ В. А. Раков. Электровозы // Локомотивы отечественных железных дорог, 1845—1955. — изд. 2-е, переработанное и дополненное. — 1995. — С. 423—425, 427—429.
- ↑ В. А. Раков. Электровозы серии ВЛ19 // Локомотивы отечественных железных дорог, 1845—1955. — изд. 2-е, переработанное и дополненное. — 1995. — С. 402—412.
Література[ред. | ред. код]
- В. А. Раков, П. К. Пономаренко. Электровоз. — изд. 5-е, переработанное. — М. : Трансжелдориздат, 1956. — С. 628.(рос.)
- В. А. Раков. Локомотивы отечественных железных дорог, 1845—1955. — изд. 2-е, переработанное и дополненное. — М. : ТТрансжелдориздат, 1995. — С. 564. — ISBN 5-277-00821-7.(рос.)