Очікує на перевірку

ВЛ40У

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ВЛ40У
Основні дані
Роки будуванняз 2004
Країна будуванняУкраїна Україна
ЗаводЗЕРЗ, ЛЛРЗ
Разом побудованоблизько 50
Країни експлуатаціїУкраїна Україна
Ширина колії1520 мм
Рід службипасажирський
Технічні дані
Рід струму і напруга
у контактній мережі
змінний, 25 кВ, 50 Гц
Конструкційна швидкість110 км/год
Осьова формула2О-2О
Електричне гальмуванняреостатне
Годинна потужність ТЕД740 кВт
Швидкість годинного режиму71,5 км/год
Тривала потужність ТЕД4×740 кВт
Швидкість тривалого режиму56 км/год

Електровоз ВЛ40 (Вулик) У — пасажирський електровоз змінного струму модернізований із секцій вантажного електровоза ВЛ80т 2004 року для потреб Укрзалізниці. В процесі модернізації кожен електровоз отримав нові кабіни керування та обладнання. Модернізація проводилася на Запорізькому та Львівському електровозоремонтних заводах в двох варіантах, що відрізнялися один від одного формою кабіни.

Історія створення

[ред. | ред. код]

В кінці 1990-х на початку 2000-х років в Укрзалізниці спостерігався дефіцит електровозів змінного стуму, через списання старих електровозів ВЛ60ПК, а також через електрифікацію нових ділянок. Почастішали випадки задіяння для водіння пасажирських поїздів вантажних електровозів ВЛ80С і ВЛ80Т локомотивних депо Знам'янка і Котовськ Одеської залізниці, Козятин Південно-Західної залізниці, які не були обладнані системою електричного опалення поїзда, а також пасажирським електропневматичним гальмом (ЕПГ). З цієї причини було прийнято рішення модернізувати електровози, що простоюють в запасі Цвіткового Черкаської області. Двосекційні вантажні електровози ВЛ80Т переобладнали в односекційні пасажирські, які отримали назву ВЛ40У.

Модернізацію проводять ЗЕРЗ і ЛЛРЗ. Електровоз отримує новий кузов. ЗЕРЗ встановлює кабіни машиніста і пульти по типу електровозів ЧС8, а ЛЛРЗ — кабіни з більш плоскою лобовою стінкою (схожу на кабіну ВЛ65). Ходова частина, силова схема з головним контролером ЕКГ‑8Ж і схема кіл низької напруги 50 В в цілому залишились попередніми, за виключенням того, що прибрано реостатне гальмування, що призвело до зняття ряду приладів — блоків гальмівних резисторів з приладами перемикання потоків повітря, гальмівних перемикачів, та ін.

Контролер машиніста, число позицій регулювання і ступені послаблення збудження, вказівник позицій залишились незмінними. За рахунок використання більш висококласних діодів, число ящиків випрямної установки кожного візка зменшено з двох до одного. Перебудована схема допоміжних кіл — фазорозщеплювач замінений пусковими конденсаторами, допоміжні машини з двигунами АЕ92 замінені на ті що встановлені на електровозах серій Е5К і ЕП1 машини з двигунами НВА‑55: на кожному електровозі встановлені два відцентрові мотор-вентилятора і два мотор-компресора ВУ‑3,5.

Експлуатація ВЛ40У

[ред. | ред. код]
ВЛ40У на станції Вінниця

Електровози добре себе проявили на рівнинному профілі, наприклад, на ділянці КиївНіжинЧернігів Південно-Західної залізниці, де навіть використовуються для водіння вантажних поїздів на ділянці Ніжин—Чернігів, але на не рівному профілі (Одеська залізниця) водіння поїздів довжиною 15–20 вагонів виявилося складною проблемою і викликає багато негативних відгуків на адресу ВЛ40У, від локомотивних бригад.

На сьогоднішній день електровози ВЛ40У приписані до депо Подільськ, Знам'янка (Одеська залізниця), Львів-Захід (Львівська залізниця), Жмеринка, Конотоп (Південно-Західна залізниця), Кременчук і Полтава-Південна (Південна залізниця). Основний парк депо Жмеринка, Знам'янка, Кременчук і Львів складають машини, які виготовлені на ЛЛРЗ, депо Подільськ і Конотоп в основному мають машини, які виготовлені на ЗЕРЗ.

Джерела

[ред. | ред. код]