Валютний сертифікат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Валютний сертифікат, або валютний чек, іноді скорочено FEC (англ. Foreign exchange certificate), є інструментом валютного контролю в країнах, де національна валюта підлягає валютному контролю або неконвертована[1] . Умови обороту подібних чеків значно різнилися у кожній конкретній країні.

Різновиди

[ред. | ред. код]

Деякі з основних типів валютних сертифікатів:

  • Сертифікат на купівлю іноземної валюти за певним курсом, часто для певної мети, наприклад, для фінансування імпорту. Сертифікати такого типу вживалися в європейських країнах після Другої світової війни.
  • Сертифікат, номінований у місцевій валюті, який іноземні громадяни зобов'язані використовувати для деяких або всіх своїх покупок (часто — у спеціалізованих магазинах, уповноважених приймати такі сертифікати). Обмінний курс може бути вигіднішим для іноземного візитера, ніж офіційний комерційний курс. Ціль таких сертифікатів полягала в тому, щоб направити іноземну валюту в державну скарбницю, а не на чорний ринок. Цей тип FEC використовувався в Німеччині у 1931—1948 роках, у Китаї у 1980—1994 роках та на Кубі у 1995—2015 роках.
  • Сертифікат, на який місцеві жителі зобов'язані обмінювати будь-яку іноземну валюту, яку вони одержують як частину своєї заробітної плати або грошових переказів від родичів чи друзів, які проживають за кордоном. Ці сертифікати можуть бути прийняті як оплата в певних магазинах (як «Каштан» в Україні), які в іншому випадку продають товари тільки іноземним громадянам в обмін на іноземну валюту. Цей тип сертифікатів випускався у Радянському Союзі у 1961—1989 роках (чеки Зовнішпосилторгу, сертифікати для моряків та співробітників «Аерофлоту»).
  • Сертифікати для обороту в закритих економічних зонах (наприклад, бони та токени Шпіцбергена для працівників підприємства «Арктиквугілля»). Ціль подібних сертифікатів полягала в тому, щоб запобігти дефіциту товарів у разі неконтрольованого припливу грошей з-за меж зони.

Історичні приклади

[ред. | ред. код]

Як правило, сертифікати використовувалися в країнах з економікою мобілізаційного типу та/або високим ступенем втручання держави в економіку (включаючи практично всі країни колишнього Варшавського договору та РЕВ), оскільки їх можливості зовнішньої торгівлі були обмежені.

Валютні чеки з номіналом у національній валюті, але за особливим курсом
  • Радянський Союз (чеки Торгзіна на початку 1930-х рр., чеки Зовнішпосилторгу, товарні сертифікати для співробітників Аерофлоту та моряків у 1961—1991 рр., чеки та жетони підприємства «Арктикуголь» на Шпіцбергені з кінця 1949-х .)[2]
  • Китай (1980—1994 роки)[3][4]
  • Східна Німеччина (Форум-чек, курс прив'язаний до марки ФРН)
  • Північна Корея[5] — існували окремо сертифікати для дружніх країн (зелені та сині банкноти, монети з однією зіркою) та сертифікати для туристів із «капіталістичних країн» (червоні банкноти, монети з двома зірками). Після фінансової реформи 2009 р. скасовано, дозволено вільний обмін валюти.
  • Куба — з 1985 р. було випущено кілька різних типів валютних сертифікатів INTUR та розмінних монет для них із курсом, прирівняним до долара США; у 1994 р. їх змінило кубинське конвертоване песо, курс якого поступово став плаваючим; було вилучено із обігу у січні 2021 р.
  • Чехословаччина (чеки Tuzex)
  • Болгарія (чеки Balkan Tourist, Corecom, а також Болгарського народного банку)[6][7]
  • Румунія (бони Румунської судноплавної компанії NAVROM, кілька варіантів для різних регіонів)[8] (до 1990)
  • В'єтнам
  • Албанія (до 1992)
  • Югославія (чеки «Putnik» 1950-х рр. та чеки Народного банку 1980-х рр.))
Валютні чеки з номіналом в іноземній валюті

Приклади жорсткого валютного контролю без валютних сертифікатів

[ред. | ред. код]
Ввезення та вивезення національної валюти заборонено
  • Гана, Ізраїль — 1980-і рр.. в обох випадках.
Інше

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Currency Certificate. investopedia. Процитовано 19 квітня 2014.
  2. RUSSIA Paper Money, Foreign Exchange Certificates, 1961-91. Архів оригіналу за 13 March 2016.
  3. Provisional regulations of the Bank of China foreign exchange certificate. Процитовано 19 квітня 2014.
  4. Banknoten • China • Heiko Otto
  5. North Korea new variety foreign exchange certificate reported. Архів оригіналу за 19 April 2014.
  6. Bulgaria paper money catalog and Bulgarian currency history. atsnotes. Процитовано 19 квітня 2014.
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 липня 2022. Процитовано 28 липня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 липня 2022. Процитовано 28 липня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. POLSKA RZECZPOSPOLITA LUDOWA - POLAND Foreign Exchange Certificates, 1969 Issues. numismondo. Процитовано 19 квітня 2014.
  10. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 травня 2020. Процитовано 28 липня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  11. Burma to abolish foreign exchange certificate in 2013. Mizizma. 9 серпня 2012. Архів оригіналу за 12 August 2012.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]