Васпураканське царство
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Васпураканське царство (вірм. Վասպուրականի թագավորություն) — вірменська феодальна держава династії Арцрунідів (908—1021) у межах історико-географічної області Васпуракан.
Територія[ред. | ред. код]
Васпураканське царство було найбільшим з васальних держав (Карс, Сюнік, Ташир-Дзорагет) середньовічного Анійського царства. Воно охоплювало східний басейн озера Ван; на сході його межі доходили до озера Урмія, на півночі — до річки Аракс і гори Арарат, на півдні — Таврських гір.
Населення[ред. | ред. код]
За Сенекеріма (1003—1021) населення Васпураканського царства становило близько 1 млн осіб. Більшість людей проживалива в 4 тисячах сіл, а ремісники і торгівці — в 10 містах царства. На території царства було 72 фортеції і 115 монастирів.
Економіка[ред. | ред. код]
Через Васпураканське царство проходила південна гілка важливого торгового караванного шляху. Великого розвитку досягло ремісниче виробництво і торгівля. За царювання першого царя Гагіка Арцруні (908—943) велися великі будівельні роботи в столиці Ван і на острові Ахтамар.
Культура[ред. | ред. код]
Найбільшими представниками вірменської культури були зодчий Мануел і поет Григор Нарекаці.
Релігія[ред. | ред. код]
Державною релігією Васпуракана було християнство. На острів Ахтамар переселився католікос вірмен. Католицький престол був перенесений назад в область Айрарат, проте з тих пір і до XIX століття існувала Ахтамарська єпархія.
Васпураканськое царство охопив антифеодальний і антирелігійний рух тондракійців.
Крах[ред. | ред. код]
.jpg)
На початку XI століття Васпураканське царство піддалося нападам тюркських племен, які йшли зі Сходу. Взимку 1021—1022 років воно було приєднано до Візантії і припинило самостійне існування[1]. Останній цар Сенекерім продав свої володіння, натомість отримав князівство в Каппадокії та місто Себастьєн в Малій Вірменії. Разом з ним переїхали десятки тисяч людей.
Царі[ред. | ред. код]
| ім'я | правил | Примітки |
|---|---|---|
| Гагік | 908–943 | Гагік-Хачик, син Ашота Арцруни |
| Деренік | 943–959 | Деренік-Ашот, син Гагика |
| Абусахл | 959–972 | Абусахл-Амазасп, син Гагика |
| Саак | 972–991 | Ашот-Саак, син Абусахла |
| Гурген | 991–1003 | Гурген-Хачик, син Абусахла |
| Сенекерім | 1003–1021 | Сенекерім-Ованес, син Абусахла |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ К. Н. Юзбашян. // Византийский Временник. — Л.—М., 1979. — С. 79. [{{{archiveurl}}} Архівовано] з джерела 6 липня 2015.
Література[ред. | ред. код]
- Історія вірменського народу, ч. 1, Ер., 1951.
- Велика Радянська Енциклопедія
- Richard Hovhannisyan, Armenian Van-Vaspurakan [Архівовано 13 червня 2020 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Вірменські церкви й монастирі на території Васпураканського царства [Архівовано 2 вересня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Карта провінції [Архівовано 3 травня 2013 у Wayback Machine.].