Ваїна Джоканте
Ваїна Джоканте | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Vahina Giocante | ||||
Народилася | 30 червня 1981[2] (43 роки) Пітів'є | |||
Громадянство | Франція | |||
Діяльність | акторка, кіноакторка | |||
IMDb | nm0320209 | |||
| ||||
Ваїна Джоканте у Вікісховищі | ||||
Ваїна Джоканте (фр. Vahina Giocante; нар. 30 червня 1981, Пітів'є) — французька акторка.
Ваїна Джоканте народилася 30 червня 1981 року у місті Пітів'є, департамент Луаре, в родині корсиканця та андалусійки. До 10-річного віку проживала на Корсиці, потім у Екс-ан-Прованс, де навчалася у ліцеї Поля Сезанна. У 15 років почала танцювати у Марсельській Опері під керівництвом Ролана Петі, де пропрацювала наступні два роки.
1997 року дебютувала в кіно у головній ролі в фільмі «Марі з затоки Ангелів», де грала юну повію, закохану у злодія. Наступного року зіграла у кінодрамі «Викрадач життя» Іва Анжело, де її партнерами стали Еммануель Беар, Сандрін Боннер та Андре Дюссольє. 2000 року виконала роль Анжеліки Дідро, доньки Дені Дідро, у стрічці «Розпусник» за п'єсою Еріка-Емманюеля Шмітта, де також зайняті Венсан Перес, Фанні Ардан, Жозіан Баласко та Одрі Тоту. 2004 року з'явилася у вестерні «Блуберрі» Жана Кунена. 2007 року виконала роль Софі в його ж фільмі «99 франків» за однойменним романом Фредеріка Бегбеде. 2009 року зіграла у трилері «Замкнене коло» Лорана Тюеля та у психологічному детективі «Белламі» Клода Шаброля.
2016 року виконала головну роль у мінісеріалі «Мата Харі» спільного виробництва Португалії, Росії та України.
У лютому 2024 року Джоканте звинуватила режисера Бенуа Жако у сексуальних домаганнях[3]. У квітні того ж року у видавництві «Робер Лаффон» вийшла її автобіографічна книга «À corps ouvert», в якій вона розповіла, що від 5 до 11 років зазнавала сексуального насильства від власного батька, на якого заявила у 17-річному віці, і якого було засуджено до трьох років тюремного ув'язнення[4].
Джоканте має сина Ніно від музиканта Мартіна Гаме, якого народила у 20-річному віці[5]. Пізніше у неї були стосунки з дизайнером Іто Морабіто (творцем бренду Ora-Ïto), коміком Ніколя Дювошелем та аерокосмічним інженером Франсуа Шопаром[6].
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1997 | ф | Марі з затоки Ангелів | Marie Baie des Anges | Марі |
1998 | ф | Викрадач життя | Voler de vie | Сігга |
1999 | ф | Тільки не скандал | Pas de scandale | Стефані |
2000 | ф | Розпусник | Le Lebertin | Анжеліка Дідро |
2001 | ф | Привиди Люби | Le Phantomes de Louba | Дженні у підлітковому віці |
2001 | ф | Белла чао | Bella ciao | Б'янка Манчіні |
2002 | ф | Смертник | Vivante | Клер |
2003 | с | Мегре | Maigret | Жермена Бланк |
2003 | ф | Солдати Саламіни | Soldados de Calamina | соціальна працівниця у Діжоні |
2003 | ф | Уривчасте серцебиття | Le intermittenze del cuore | Ф'яметта у молодості |
2004 | ф | Блуберрі | Blueberry, l'expérience secrete | Меделін |
2004 | ф | Ліла говорить | Lila dit ça | Ліла |
2004 | ф | Корсика (Подарунок Елени) | Le cadeau d'Elena | Марі |
2005 | тф | Чорна ніч 17 жовтня 1961 | Nuit noire, 17 octobre 1961 | Марі-Елен |
2005 | ф | Рів'єра | Riviera | Стелла |
2005 | док | Марія-Антуанетта | Marie Antoinette | Марія-Антуанетта |
2006 | кф | Прелюдія | Un rever de rideau | Розетт |
2006 | мф | У | U | У (голос) |
2007 | ф | 99 франків | 99 Francs | Софі |
2008 | ф | Державні таємниці | Secret défense | Діана / Ліза |
2008 | кф | Жовтий птах | Yellow Bird | дівчина на роликах |
2009 | ф | Белламі | Bellamy | Надя Санчо |
2009 | ф | Замкнене коло | Le Premier Circle | Елоді |
2010 | ф | Дівчина з оголеними персами | La blonde aux seins nus | Розалі |
2010 | ф | Банкрутство | Krach | Сібіл Малер |
2010 | тф | Мій батько, Франсіс Бельгійський | Mon père, Francis le Belge | Маріон |
2010 | кф | Пацієнтка по 5150 статті | 5150 Hold | Ліза / Марі |
2012 | ф | 30 ударів | 30 Beats | Кім |
2013 | ф | (Не)очікуваний принц | Un prince (prescue) charmant | Марі |
2013 | ф | Перегони | Turf | Банетт |
2013 | кф | Балада про Біллі Кіда | The Ballad of Billy the Kid | Марія |
2013 | ф | Райський круїз | Paradise Cruise | Дора |
2014 | ф | Світ Фреда | Le Monde de Fred | Леа Фрейзер |
2015 | ф | Романтичні вигнанці | Los exiliados románticos | Ваїна |
2016 | кф | Лаври | Laurels | Полін Сала |
2017 | с | Мата Харі | Mata Hari | Мата Харі |
2020 | ф | З настанням ночі | Darkness Fall | Елізабет Андерсон |
2021 | с | Сором | Skam France/Belgique | Селін Пріжен |
2022 | с | Дівчина і ніч | The Reunion | Фанні Брахімі |
2024 | ф | Валансоль | Valensole | Жанетт Массе |
- 2005 — «Comme elle se donne» (Жером Атталь)
- 2005 — «New York City» (Артур Аш)
- 2011 — «C'est moi le printemps» (Даніель Дарк)
- 2014 — «Où es-tu?» (Патрік Брюель)
- 2015 — «MC Daronne» (Le Meufisme)
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #142903779 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ https://www.lemonde.fr/en/france/article/2024/02/08/under-the-guise-of-cinema-director-benoit-jacquot-set-up-a-predatory-system_6506274_7.html
- ↑ https://www.parismatch.com/people/vahina-giocante-victime-dinceste-il-ny-pas-de-plus-grande-epreuve-que-denvoyer-son-pere-en-taule-235724
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 вересня 2021. Процитовано 9 вересня 2021.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ https://www.parismatch.com/People/Vahina-Giocante-tendre-baiser-et-decollete-a-Monaco-1813306
- Ваїна Джоканте на сайті IMDb (англ.)