Великоолександрівський ґебіт
| Kreisgebiet Alexanderstadt Великоолександрівський ґебіт |
|
|---|---|
| Держава | .svg){kind=small} Німецька імперія
|
| Райхскомісаріат | Україна |
| Генеральна округа | Миколаїв |
| Уряд | |
| - Ґебітскомісар | штурмбанфюрер СС Шульце[1] |
| Населення (1943) | |
| - Усього | 96,848 |
| Джерело: territorial.de | |
Великоолекса́ндрівський ґебі́т, Олександршта́дтська окру́га (нім. Kreisgebiet Bolschaja Alexandrowka, пізніше нім. Kreisgebiet Alexanderstadt) — адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи Миколаїв райхскомісаріату Україна, центром якої був Александерштадт. Існувала протягом німецької окупації Української РСР.
Історія[ред. | ред. код]
Округу (ґебіт) утворено 15 листопада 1941[2] з Березнегуватського, Великоолександрівського і Нововоронцовського районів тодішньої Миколаївської області. Її центром обрано селище Велика Олександрівка. 1 квітня 1942 у складі округи виділено новий район Кронау, що по суті було відновленням у своєму колишньому обсязі скасованого перед війною радянською владою Високопільського етнічного німецького району, за винятком лісгоспу на північ від Новомирівки і Фріденсфельду. Назву району дав його центр — велика німецька колонія Кронау, де на 1941 рік проживали 1356 фольксдойче.[3]
Спочатку німецькомовна назва округи (Bolschaja Alexandrowka = Большая Александровка) являла собою відверту кальку з панівної у Радянському Союзі російської мови. 1 травня 1942 відбулося перейменування німецької назви окружного центру, Великоолександрівського району і всієї округи на «Александерштадт» (в українських документах також «Олександрштадт» і похідні).
Із січня 1942 року Олександрштадтський окружний комісар заборонив місцевому населенню пересуватися вулицями щодня після восьмої години вечора. 18 грудня 1942 він ухвалив рішення, яким з 1 січня 1943 р. заборонялася торгівля на базарах. Усі надлишки продуктів харчування слід було продавати у визначені для цього пункти. Предмети кустарного виробництва мусили продаватися або крамницям кооперації або німецьким крамницям (гешефтам) в Олександрштадті (Великоолександрівка) або Кронау (Високопілля).[4]
Наказом від 19 грудня 1942 вводилася трудова повинність, праця за місцем роботи була обов'язковою, невихід на роботу або ухиляння від трудової повинності суворо каралися, бо кваліфікувалися як допомога ворогу й саботаж.
Станом на 1 січня 1943 Великоолександрівський ґебіт поділявся на 4 німецькі райони: район Березнегувате (нім. Rayon Beresnegowatoje), район Велика Олександрівка (нім. Rayon Alexanderstadt), район Кронау (нім. Rayon Kronau) та район Нововоронцовка (нім. Rayon Nowo Woronzowka) [2] — які відповідали чотирьом колишнім радянським районам: Березнегуватському, Великоолександрівському, Високопільському і Нововоронцовському.
1 червня 1943 частину району Нововоронцовка (колгосп «Майський»?) було передано районові Олександрштадт.[2]
У березні 1944 року адміністративним центром округи оволоділи радянські війська.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Лариса Цибуленко, Геннадій Цибуленко. Формат і механізми «нового порядку» окупаційної влади на Херсонщині 1941-1944 рр. / Південний архів. Історичні науки: Збірник наукових праць. – Випуск 31-32
- ↑ а б в Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874 – 1945. [Архівовано 16 вересня 2019 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ Ігор Іваньков. Німецькі колонії Півдня України та голод 1932–1933 років (за матеріалами Міністерства східних окупованих територій гітлерівської Німеччини) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 травня 2022. Процитовано 30 жовтня 2022.
- ↑ Сайт кафедри педагогіки і психології Херсонської академії неперервної освіти. Архів оригіналу за 17 січня 2015. Процитовано 17 січня 2015.