Вергун Наталія Іванівна
| Наталія Іванівна Вергун | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 2 липня 1938 (86 років) м. Охтирка, Сумської області | |||
| Національність | українка | |||
| Країна |  СРСР,  Україна | |||
| Жанр | живопис | |||
| Навчання | Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1968) | |||
| Діяльність | художниця | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Батько | Вирган Іван Оникійович | |||
| Нагороди |  | |||
|
| ||||
Наталія Іванівна Вергун (* 2 липня 1938 м. Охтирка, нині Сумської області) — українська художниця. Народний художник України (1997). Член Національної спілки художників України (1971). Донька Івана Виргана.
Наталія Іванівна Вергун народилася 2 липня 1938 року в місті Охтирка. Батьком майбутньої художниці був Іван Оникійович Верган — український поет і перекладач, жертва сталінських репресій, учасник Другої світової війни.
У 1953—1958 рр. Наталія Вергун навчалась у Харківському художньому училищі (викладач М. С. Сліпченко).
1964 року закінчила Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (педагог з фаху А. А. Мильников). Продовжила навчання у творчій майстерні Академії мистецтв СРСР (1966—1968; керівник А. А. Мильников).
Працювала викладачем у Київському художньому інституті (1964—1966) та Харківському художньо-промисловому інституті (1968—1978). Від 1978 року — на творчій роботі.
Член Харківського організації Національної спілки художників України з 1971 року.
Учасниця численних колективних, всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних художніх виставок.
Персональні виставки — у Харкові (1984—1985, 1998—1999, 2008[1], 2018), Києві (1987, 1999), Краснограді (Харківська обл., 1987).
У вересні 2018 року в Харківському художньому музеї, де зберігається понад сто творів художниці, відбулася її ювілейна персональна виставка «Серце, серце, ти не можеш зрадить, помилитись у своїх піснях»[2].
Картини Наталії Вергун зберігаються також у Національному художньому музеї України, Чернігівському обласному художньому музеї, Кременецькому (Тернопільська обл.) та Красноградському краєзнавчих музеях, Ізмаїльській картинній галереї (Одеська обл.).
У доробку художниці — жанрове малярство, натюрморти, автопортрети, етюди, малюнки. Провідна тематика робіт — життя українського села[2].
- цикл «Рідна земля» (1969)
- «Автопортрет з батьком» (1969)
- цикл «Пори року. Натюрморти» (1970—1983)
- «Вечеря хліборобів» (1984)
- цикл «Поетична Україна» (1993—1996)
- Заслужений художник України (1991)
- Народний художник України (1997)
- Відзначена державними стипендіями[3][4]
- Лауреат муніципальної премії (м. Харків)[5]
- ↑ Макаренко, Анна (16.10. 2008). Выставка народной художницы Украины Н. Вергун открылась в Харькове (рос.) . Процитовано 6 січня 2024.
- ↑ а б Сердце, сердце, ты не можешь предать, ошибиться в своих песнях ... 057 : сайт міста Харкова (рос.) . 2018. Процитовано 17 січня 2024.
- ↑ Розпорядження Президента України Про призначення державних стипендій видатним діячам культури. Верховна Рада України. 31 жовтня 2000. Процитовано 6 січня 2024.
- ↑ РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №12/2005-рп Про призначення державних стипендій видатним діячам культури і мистецтва. Процитовано 6 січня 2024.
- ↑ Художньо-мистецька спадщина Сумщини: від давнини до сьогодення / авт.-упоряд. Валентина Єфремова. — Київ : Хрещатик, 2007. — С. 136.
- Наталя Вергун. Виставка творів. Живопис, малюнок : каталог / Харківський художній музей, Харківська організація Національної спілки художників України ; авт. передм. В. В. Мизгіна. — Харків,1998. — 11 с.
- Вергун Наталія Іванівна // Мистецтво України : енциклопедія. Т. 1 : А— В. — Київ, 1995. — С. 304.
- Вергун Наталія Іванівна // Сумщина в іменах : енциклопедичний довідник. — 2–ге вид., перероб. та доп. — Суми : РВО «АС-Медіа», 2004. — С. 69.
- Вергун Наталія Іванівна / В. Д. Путятін // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-33514
- Біографія (рос.)