Волошка козяча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Волошка козяча
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Судинні (Tracheophyta)
Покритонасінні (Angiosperms)
Евдикоти (Eudicots)
Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Carduoideae
Триба: Cardueae
Рід: Волошка (Centaurea)
Вид: Волошка козяча
Centaurea caprina
Steven, 1856
Синоніми
Centaurea koktebelica Klokov
Centaurea vicina Lipsky
Centaurea ovina subsp. caprina (Steven) Mikheev
Centaurea ovina subsp. koktebelica (Klokov) Dostál
Посилання
Віківиди: Centaurea caprina
EOL: 6215897
IPNI: 190133-1
NCBI: 2797860

Волошка козяча[1], волошка коктебельська як Centaurea koktebelica[2] (Centaurea caprina) — вид рослин з родини айстрових (Asteraceae), поширений в Криму, Молдові, Північному Кавказі.

Опис[ред. | ред. код]

Дворічна рослина 20–50 см заввишки. Стебло розчепірено-гіллясте, разом з листками гостро-шорстке й дещо павутинисте. Кошики частково сидячі або майже сидячі, скупчені, частково поодинокі на кінцях гілок, до 4.5 см завдовжки[2]. До 80 см заввишки. Листки двічі пірчасторозсічені. Квітки рожево-пурпурові. Плід — білувата сім'янка 2.5–3 мм завдовжки, 1.2–1.5 мм завширшки, без чубчику[1].

Поширення[ред. | ред. код]

Поширений в Криму, Молдові, Північному Кавказі[3][4].

В Україні вид зростає на відкритих сухих кам'янистих схилах — Зх. Крим (від Тарханкута до Севастополя), Гірський Крим, Передгір'я, Пд. берег (від Балаклави до Коктебеля)[1].

Загрози й охорона[ред. | ред. код]

Загрозами є випасання, рекреація[1].

Охороняється в Ялтинському гірськолісовому, Кримському, Карадазькому ПЗ, заказниках загальнодержавного значення «Байдарський», «Фіолент», «Мис Айя», «АюДаг»[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Червона книга України. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 22 квітня 2020.
  2. а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 364. (рос.)(укр.)
  3. Euro+Med Plantbase. Процитовано 22.04.2020. (англ.)
  4. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 22.04.2020. (англ.)