Вольфганг Фаріан
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народження | 31 травня 1941 | |||||||||||||||||||||||||
| Клінгенштайн, Третій Рейх | ||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 13 квітня 2022 (80 років) | |||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Німеччина
| |||||||||||||||||||||||||
| Позиція | воротар | |||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||
Вольфганг Фаріан (нім. Wolfgang Fahrian, 31 травня 1941, Клінгенштайн — 13 квітня 2022) — західнонімецький футболіст, що грав на позиції воротаря.
Виступав, зокрема, за клуби «Герта», «Фортуна» (Дюссельдорф) та «Фортуна» (Кельн), а також національну збірну ФРН, у складі якої став учасником чемпіонату світу 1962 року.
Клубна кар'єра[ред. | ред. код]
«Ульм 1846»[ред. | ред. код]
Вольфганг Фаріан почав грати у футбол у віці десяти років у клубі «Клінгенштайн», а в 1952 році приєднався до команди «Ульм 1846» і успішно пройшов через різні вікові групи молодіжного відділу команди і двічі як захисник вигравав юнацький чемпіонат Вюртембергу. Він також викликався до юнацької збірної Південної Німеччини. У 18 років Фаріан перекваліфікувався у воротаря.
Воротар першої команди «Ульма» Манфред Пауль відправився в «Карлсруе» на сезон 1960/61, завдяки чому Фаріан був переведений до першої команди і в четвертому турі (4 вересня 1960 року) 19-річний талант дебютував у футбольній Оберлізі Південь (одному з кількох вищих дивізіонів країни, які існували паралельно) у домашній грі проти клубу «Швайнфурт 05». Тренер Фред Гоффманн покладався на молодого Фаріана в боротьбі за збереження прописки і протягом сезону Вольфганг захищав ворота 24 матчах, але не врятував команду від вильоту до 2-ї Оберліги Південь — клуб набрав лише на одне очко менше своїх конкурентів «Швайнфурта» та «Вальдгофа». У другому дивізіоні команда не затрималась і з першої ж спроби, посівши друге місце, повернулась до Оберліги.
В останньому розіграші Оберліги 1962/63 роках молодий воротар провів усі 30 матчів і посів з командою 8 місце. Втім через створення з наступного сезону єдиної Бундесліги клуб було відправлено у Регіоналліги, новоствореного другого дивізіону. На велике здивування тих, хто цікавиться футболом, талановитий воротар не приєднався до жодного з 16 клубів Бундесліги для дебютного раунду в 1963/64 роках і зіграв з «Ульмом» у другому дивізіоні, зігравши у 32 іграх, але «Ульм» не був серйозним претендентом на перше місце і посів лише восьме місце.
«Герта»[ред. | ред. код]
Перед сезоном 1964/65 Фаріан підписав контракт з «Гертою», у складі якої і дебютував у Бундеслізі 22 серпня 1964 року проти діючого чемпіону клубу «Кельн», досягнувши несподіваної перемоги в гостях з рахунком 3:2, а у жовтні 1964 року він дебютував і у єврокубках, зігравши у двох іграх Кубку ярмарків проти «Антверпена» (2:1, 0:2).
За підсумками сезону команда посіла 14-е місце в таблиці і зуміла утриматися в еліті за спортивним принципом, втім Німецькому футбольному союзу стало відомо про порушення з переоформленням контрактів гравців, виплатою бонусів і зарплат гравцям «Герти». У лютому 1965 року аудиторська перевірка з футбольного союзу виявила розбіжності в рахунках клубу, в результаті його були виявлені незаконні виплати гравцям. Географічно «Герта» була відокремлена від іншої частини країни. Західний Берлін, де базувалася команда, перебував на окупованій території, В результаті чого багато гравців не хотіли грати за клуб. «Герта» змушена була робити незаконні виплати гравцям понад встановлену норму зарплат і бонусів. Внаслідок чого у «Герти» була відібрана ліцензія і вона була примусово переведена до регіональної ліги[1]. Особливо надмірні бонусні виплати Фаріану були вирішальними для виключення берлінців. Німецький футбольний союз особисто наклав на нього штраф та дискваліфікацію на дванадцять місяців. Пізніше вона була скорочена вдвічі і Фаріан зміг зіграти ще 17 ігор у другій половині сезону та допомогти команді посісти перше місце і повернутися до Бундесліги.
«Мюнхен 1860» та «Фортуна» (Дюссельдорф)[ред. | ред. код]
У сезоні 1966/67 він прийняв пропозицію від чемпіона ФРН клубу «Мюнхен 1860». Тренер Макс Меркель сподівався створити конкуренцію югославському воротарю Петару Раденковичу, утім Фаріан не зміг закріпитись у команді і навіть коли після вильоту з Кубка європейських чемпіонів від «Реала» в листопаді 1966 року австрійця звільнили, він мало виходив на поле і при наступному тренері Гюнтері Бауманні, зігравши за сезон лише 8 ігор і ставши з командою віцечемпіоном ФРН..
В результаті 1967 року Фаріан уклав контракт з клубом «Фортуна» (Дюссельдорф), у складі якого провів наступні два роки своєї кар'єри гравця, провівши за цей час 64 матчі Регіоналлізі, але так і не допоміг клубу вийти до Бундесліги.
«Фортуна» (Кельн)[ред. | ред. код]
Влітку 1969 року воротар перейшов до іншої «Фортуни», з Кельна, яка теж виступала у другому дивізіоні країни. Перший сезон команда провалила, ставши лише 14-ю, але з розіграшу 1970/71 під керівництвом тренера Ернста-Гюнтера Габіга у кельнської «Фортуни» справа пішла вгору, посівши у наступні два роки 4 і 3 місця відповідно. У листопаді 1972 року Габіга замінив Мартін Луппен, який того ж сезону вивів команду до Бундесліги з другого місця. Фаріан провів загалом 132 матчі за «Фортуну» (Кельн) у Західній Регіоналлізі з 1969 по 1973 рік.
Після підвищення Фаріан залишався стабільно основним воротарем команди і став єдиним гравцем «Фортуни», що зіграв у всіх 34 іграх сезону за клуб, але команда лише через гіршу різницю посіла передостаннє 17 місце і вилетіла з елітного дивізіону. Надалі він провів ще два сезони (1974/75 та 1975/76) у новоствореній 2-й Бундеслізі, відігравши 50 ігор і закінчив свою кар'єру влітку 1976 року через пошкодження меніска. Свою останню гру він провів у 2-й Бундеслізі 15 лютого 1976 року в домашньому матчі проти «Вестфалії 04» (3:1).
Після кар'єри гравця він створив агентство для футболістів, яким успішно керував протягом багатьох років і яке заслужило репутацію серйозного професіонала. З 2006 року працював виконавчим директором у Rogon Sportmanagement GmbH & Co. KG, одному з провідних агентств німецького футболу, клієнтами якого були так знамениті футболісти як Кевін Кураньї, Марсело Бордон, Фабіан Ернст, Халіл Алтинтоп, Тім Візе, Роке Жуніор та інші.
Виступи за збірну[ред. | ред. код]
11 квітня 1962 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної ФРН в товариському матчі проти Уругваю (3:0). Це був останній міжнародний матч команди перед чемпіонатом світу 1962 року у Чилі, в якому Фаріан себе добре проявив і несподівано став основним воротарем збірної на самому «мундіалі». Це здивувало не лише вболівальників та журналістів, а й основного протягом усього відбору воротаря Ганса Тільковскі, який дізнавшись, що у першій грі турніру проти італійців в основі вийде саме Фаріан, зажадав аби йому видали закордонний паспорт та квиток і повернувся додому[2].
Тим не менш Фаріан не підвів тренера Зеппа Гербергера, який повірив у молодого воротаря і 31 травня у Сантьяго у свій 21-й день народження зумів залишити ворота сухими у матчі з сильною збірною Італії з Джанні Ріверою, Хосе Альтафіні та Омаром Сіворі. Далі відбулися ігри проти Швейцарії (2:1) та Чилі (2:0), в яких Фаріан допоміг команді здобути перемоги, завдяки чому західнонімецька збірна посіла перше місце в групі. 10 червня відбувся матч чвертьфіналу проти Югославії (знову в Сантьяго), де Фаріан теж рятував команду майже протягом усього матчу, але Петар Радакович на 86-й хвилині забив вирішальний (1:0) гол за Югославію і німці змушені були покинути турнір.
Надалі Фаріан продовжував лишатись основним воротарем збірної до 1964 року, поки збірною керував Гербергер, але після його звільнення перестав викликатись до «бундестім», натомість у ворота повернувся Тільковскі, завершивши бойкот. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 3 роки, Фаріан провів у її формі 10 матчів, пропустивши 10 голів[3].
Особисте життя[ред. | ред. код]
Вольфганг Фаріан, який живе у Кельні зі своєю дружиною та трьома доньками, в жовтні 2009 року переніс серцевий напад, а потім пневмонію.
Його онук Фабіо Фаріан (нар. 1992) також став футболістом[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Weinrich, Matthias (1998). Enzyklopädie des deutschen Ligafußballs, Band 3: 35 Jahre Bundesliga, Teil 1: 1963–1975 (German) . Kassel: AGON Sportverlag. с. 38. ISBN 3-89784-132-0.
- ↑ Hans Tilkowski: Und ewig fällt das Wembley-Tor. S. 83.
- ↑ Matthias Arnhold (10 червня 2020). Wolfgang Fahrian - International Appearances. RSSSF.com. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 11 червня 2020.
- ↑ Fabio Fahrian: So einer hat der Turu noch gefehlt. FuPa (нім.). Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 30 вересня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Lorenz Knieriem, Hardy Grüne: Spielerlexikon 1890—1963. In: Enzyklopädie des deutschen Ligafußballs. Band 8. AGON, Kassel 2006, ISBN 3-89784-148-7, S. 80.
- Jürgen Bitter: Deutschlands Fußball-Nationalspieler: das Lexikon. SVB Sportverlag, Berlin 1997, ISBN 3-328-00749-0, S. 113.
- B. F. Hoffmann[de]: Das große Lexikon der Bundesligatorhüter. Mehr als 300 Biographien — von den Anfängen bis zur Gegenwart. Schwarzkopf & Schwarzkopf, Berlin 2003, ISBN 3-89602-526-0, S. 88–91.
Посилання[ред. | ред. код]
- Вольфганг Фаріан на сайті ФІФА (англ.)
- Вольфганг Фаріан на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Вольфганг Фаріан на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Вольфганг Фаріан на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
- Вольфганг Фаріан на сайті fussballdaten.de (нім.)
- Вольфганг Фаріан на сайті Eu-football.info (англ.)
| |||||||
|
