Воєйков Андрій Матвійович
| Воєйков Андрій Матвійович | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | не раніше 1654 |
| Країна |
 Московське царство |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Військове звання | воєвода |
| Рід | House of Voyeykovd |
Андрій Матвійович Воєйков — боярин, ясельничий і думний дворянин, відомий остаточним розгромом війська сибірського хана Кучума[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
 | Цей розділ може бути плутаним або неясним[en] для читачів. |
З княжого роду (за легендою, що вийшов з Пруссії в 1383), а потім дворянського роду.
У 1597—1599 роках княжий намісник містового воєвода в місті Тара.
У 1598 виступив разом з другим Тарським воєводою Іваном Володимировим сином Кольцовим-Мосальським з загоном з 700 росіян і 300 татар проти хана Кучума, якого спіткав у впадання річки Ірмень в Об. У Ірменській битві 20 серпня 1598 сили хана були розбиті, безліч татар загинули в бою або потонули в Обі. Більшість бранців було повішено, крім найзнатніших.
З 1602 воєвода в Новгороді-Сіверському. Збудував Севський острог (1603).
З 1603 служив при царському дворі в Москві, в тому ж році був призначений приставом при послах з Любека і при Кизилбашських (Перських) послах.
У 1605 році збирав армію проти Лжедмитрія I у Чернігові та брав участь у бойових діях проти самозванця, витримав тритижневу облогу Новгорода-Сіверського військом Лжедмитрія, а після розгрому армії самозванця у битві при Добриничах на чолі загону переслідував його залишки. Після смерті царя Бориса Годунова присягнув Лжедмитрію I, у січні 1606 згадується у складі посольства для зустрічі царської нареченої Марини Мнішек у Смоленську.
У другій половині 1606 року за наказом нового царя Василя Шуйського поїхав на чолі великого посольства до Кримського ханства з метою повідомити хана про зміну царя та заручитися миром від імені останнього.
Згідно з Російським біографічним словником помер у 1607 році. Згідно з найновішими дослідженнями, Войкова справді не стало цього року, але він не помер, а трагічно загинув: при поверненні з Криму разом із посольським подьячем З. Язичковим та кількома дворянами посольства, при поверненні з Криму захоплений у Валуек прихильниками самозваного «царевича Петра» і страчений (або закатований) у Путивлі.
За іншими (сумнівними) даними, дожив як мінімум до 1655 року, будучи воєводою Могильова.
2 грудня 1608 року до обителі було покладено: срібний золочений кубок, золотий ківш із вінцем, у якому було написано: «Божій Милості Цар і Великий Князь Іван Васильович всієї Русі». На ковші двоголовий орел з написом «Государ завітав Андрія Воєйка».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Воейков, Андрей Матвеевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Література[ред. | ред. код]
- Слов'янська енциклопедія. [Архівовано 28 січня 2022 у Wayback Machine.] XVII століття. У 2 тт. — М.: ОЛМА-ПРЕС, 2004. — 3200 с. [Архівовано 28 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Солодкін Я. Г. Андрій Войков — переможець «прегордого» хана Кучума. // Військово-історичний журнал . — 2020. — № 10. — C.87-89.