Всесвітня виставка 1925
Міжнародна виставка декоративного мистецтва, або Міжнародна виставка сучасних промислових і декоративних мистецтв (фр. Exposition internationale des arts décoratifs et industriels modernes, англ. International Exposition of Modern Industrial and Decorative Arts) — міжнародна виставка архітектури, декоративного мистецтва та промислового дизайну, що відбулася в Парижі 1925 року.
Подібну виставку планували ще 1914 року, проте через розпочату світову війну перенесли на майбутнє. Організувати виставку вдалося 1925 року в Парижі. Вона тривала з квітня по жовтень означеного року на території між Еспланадою Інвалідів та околиць Гран Пале та Пті Пале. На церемонії відкриття було 4000 осіб.
- Французька сторона не запросила взяти участь в виставці Німеччину.
- 1924 року були відновлені дипломатичні стосунки з більшовицькою Росією. 1925 року більшовицька Росія була запрошена взяти участь у виставці.
Мистецтво того часу помітно розділилось на дві гілки - стиль ар-деко (що отримав власну назву від цієї виставки) та стиль модернізм, куди критики віднесли національні модерністські течії. Знайшлося чимало митців, що виступили з новими програмами і відійшли від природно-органічних рис стилю сецесія. В мистецтво, перш за все в архітектуру і дизайн, повернули строгість, симетрію, стилізований ордер, шліфований камінь тощо. Тобто, виставка була кульмінацією стилю ар-деко, який підтримали павільйони велетенських паризьких універмагів — Printemps і Galeries Lafayette.
На тлі успішності павільйонів ар-деко дещо скромне, але помітне місце посіли павільйони СРСР та Франції, що були уособленням модернових і скандальних ідей.
- Павільйон De L'Esprit Nouveau (Еспрі Нуво), створений Ле Корбюзьє, репрезентував житлове помешкання багатоквартирного будинку ( практично хмарочоса ) на двох рівнях. Окрім павільйона, Ле Корбюзьє демонстрував на виставці «Проєкт міста на 3 000 000 мешканців» та «План Вуазен». Дійсно авангардним і агресивно-руйнівним був саме «План Вуазен». За проєктом Ле Корбюзьє пропонувалось зруйнувати історичну частину Парижа, а на вивільненій площі вибудувати однакові 200-метрові будинки-хмарочоси. Мистецька і історична вартість кварталів Парижа не бралась до рахунків. На щастя, ніхто не збирався руйнувати Париж і втілювати в життя напівбожевільну ідею Ле Корбюзьє.
- Радянський павільйон. Його автором був російський архітектор Костянтин Мельников. Павільйон було створено з деревини у вигляді цілком оголеної конструкції. Ніяких декоративних деталей не було, окрім сходинок та прозорої вежі-конструкції з написом СССР. Авангардно-руйнівно налаштований Ле Корбюзьє заявляв, що павільйон СРСР — єдиний, гідний огляду на виставці.
- Вадим Меллер був нагороджений Золотою медаллю за оформлення вистави " Секретар профспілки" театру Л.Курбаса ''Березіль''.[1]
- Власні картини на виставу надала і Тамара Лемпицька, смілива і суперечлива жінка-художниця польського походження. На декілька років вона стала модною художницею, відомою як у Франції, так і за її межами. Художниця виборола популярність і матеріальний успіх. Це дозволило облаштувати в Парижі велику квартиру, де були також її салон та майстерня. Велике помешкання Тамари було створене її сестрою, архітектором за фахом, Андрієною Горською, і було зразком стилю ар-деко, як і новітні меблі з хромованої сталі.
- Низку власних декоративних композицій дав на виставку французький скульптор і художник Фернан Леже.
- Серед творів скульпторів (де було репрезентовано 15000 творів) уславився Іван Мештрович.
- Bevis Hillier, Art Deco of the 20s and 30s (Studio Vista/Dutton Picturebacks), 1968
- Dr Harry Francis Mallgrave, Modern Architectural Theory: A Historical Survey, 1673-1968, Cambridge University Press, 2005, page 258, ISBN 0-521-79306-8
- Catherine Cooke, Russian Avant-Garde: Theories of Art, Architecture, and the City, Academy Editions, 1995
- Виставка
- Міжнародна виставка
- Архітектура
- Функціоналізм
- Футуризм
- Конструктивізм
- Вадим Меллер
- Ле Корбюзьє
- Лемпицька Тамара
- Декоративно-ужиткове мистецтво
- ↑ Modernism in Kyiv,Jubilant Experimentation', editedby I. makaryk and V. Tkacz,p.490, University of Toronto Press, 2010