Вузькоколійна залізниця Хуст — Медвежий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вузькоколійна залізниця Хуст — Медвежий
Вузькоколійна залізниця
Хуст — Липча — Медвежий
Назва карти{{{numer}}}
Основні дані
Роки функціонування ~ 1914 — ?
Країна Україна Україна
Регіон Закарпатська область
Статус розібрана
Експлуатаційна довжина шляхів 26 км
Ширина колії 760 мм
Файл:Вузькоколійна залізниця Хуст — Медвежий.jpg

Історія

Дата будівництва 1914
Дата ліквідації ?
Схема залізниці
0 Хуст
5 Іза
10 Кошельово
р. Осава
12 Липча
р. Калів
20 Монастирець
р. Чеховець
26 ур. Медвежий

Вузькоколі́йна залізни́ця Ху́ст — Медве́жий — одна з недіючих вузькоколійних залізниць в Україні, в Хустському районі Закарпатської області.

Опис та історія[ред. | ред. код]

Залізниця Хуст—Медвежий на карті 1925 р.

В 18971911 роках між селами Горінчово та Монастирець функціонувала лісова вузькоколійка з кінною тягою. Спочатку на залізниці експлуатувалось 10, а згодом 14 вантажних вагонеток. Довжина колії становила всього 2 км[1].

Вузькоколійна залізниця завдовжки 9 км та з шириною колії 760 мм була побудована в 1914 році[2]. Пізніше колія була подовжена до 26 км.

Лінія починалась біля колій ширококолійної залізниці Чоп — Ясіня, на відстані 1,7 км в західному напрямку від міста Хуст. Колія прямувала на північний-схід сільськогосподарським регіоном, правим берегом річки Ріка. Залізниця проходила повз села Іза, Кошельово та Липча. На північ від села Горінчово вона повертала у вузьку долину річки Чеховець, притоки Ріки. Далі колія прямувала лісом повз православний монастир XIV століття, який дав назву селу Монастирець. Закінчувалась лінія в урочищі Медвежий (382 м), де були лісосіка та поселення лісорубів. Залізниця використовувалась для перевезення деревини з урочища Медвежий до широкої колії поблизу Хуста.

Коли припинила роботу вузькоколійка, відомостей немає.

Рухомий склад[ред. | ред. код]

З самого початку на залізниці експлуатувались локомотиви на паровій тязі. Зокрема, в Хуст був доставлений локомотив заводу «Krauss» (з Мюнхена) з фабричним номером 6186, вироблений 1909 року[3].

16 грудня 1929 року на залізницю був доставлений паровий локомотив берлінського заводу «Orenstein & Koppel» з фабричним номером 1218, виготовлений у 1903 році[3].

17 квітня 1930 року — локомотив заводу «Henschel & Son» (з Касселя) з фабричним номером 21692, виготовлений у 1930 році[3].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Karel Beneš. Železnice na Podkarpatské Rusi. Nakladatelství dopravy a turistiky spol. s r.o. Praha, 1995. s. 88
  2. Karel Beneš. Železnice na Podkarpatské Rusi. Nakladatelství dopravy a turistiky spol. s r.o. Praha, 1995. s. 89
  3. а б в Архівована копія. Архів оригіналу за 25 березня 2010. Процитовано 23 грудня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Karel Beneš. Železnice na Podkarpatské Rusi. Nakladatelství dopravy a turistiky spol. s r.o., Praha 1995, ISBN 80-85884-32-1.
  • Karel Just. Motorové lokomotivy na úzkorozchodných tratích ČSD. Litoměřice, 2008
  • Karel Just. Parní lokomotivy na úzkorozchodných tratích ČSD. Litoměřice, 2001
  • Москалев Л. Наши узкоколейные паровозы. М., «Железнодорожное дело», 1997