Вулиця Бориса Лятошинського (Житомир)
Вулиця Бориса Лятошинського Україна | |
|---|---|
| Населений пункт | Житомир |
| Місцевість | Старе місто |
| Район | Корольовський |
| Історичні відомості | |
| Назва на честь | Борис Миколайович Лятошинський |
| Колишні назви | Миловська вулиця, Селянська вулиця, Гоголівська вулиця |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 450 м |
| Поштові індекси | 10014 |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Інфраструктура | |
| Забудова | багатоповерхова житлова, громадська |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r10903696 ↑2692156 ·R (Житомир) |
| Мапа | |
Вулиця Бориса Лятошинського — вулиця у Корольовському районі міста Житомира.
Характеристики[ред. | ред. код]
Розташована у центральній частині міста[1], в Старому місті. Бере початок від Михайлівської вулиці, прямує на північний схід та завершується перехрестям з вулицею Небесної Сотні.
Забудова[ред. | ред. код]
Забудова вулиці представлена багатоквартирними будинками від трьох до п'яти поверхів (1940 —1970-х рр. побудови) та громадськими будівлями, у тому числі побудови другої половини ХІХ ст.
Пам'ятки архітектури місцевого значення:[2][ред. | ред. код]
- № 1/8 — будинок Г.І.Трибеля. Побудований наприкінці ХІХ століття як прибутковий у стилі неоготики. З 1928 по 1934 у розташованих в будинку редакціях газет «Робітник» та «Радянська Волинь» працював Іван Кочерга.[3]
- № 5 — будівля банку. Побудована в 1875 році в стилі неоренесансу.[4] Тут розміщувався Державний банк. В роки німецької окупації селянський (іпотечний) банк.[5]
Будівлі-пам'ятки історії:[2][ред. | ред. код]
- № 14 — будинок трудової школи № 23, в якій навчався М.І.Очерет — Герой Радянського Союзу. Побудований в 1864 році в стилі класицизму для чоловічого духовного училища. Зазнав руйнації під час Другої світової війни. Відновлений в 1950 році.[6].
- № 16 — будинок, в якому працював Василь Земляк — український письменник. 1939 року побудови. Зазнав часткової руйнації під час Другої світової війни. Відновлений в 1946 році.[7]
Пам'ятки монументального мистецтва:[2]
- Пам’ятник Б.М. Лятошинському – українському композитору — між будинками № 5 та № 9. Встановлений в 1995 році на місці знесеного раніше садибного будинку родини Лятошинських, в якому народився Борис Лятошинський.[8]
Заклади й установи[ред. | ред. код]
- Бізнес-центр «Дім Трибеля» — № 1/8;
- Ліцей № 23 міста Житомира ім. М. Очерета — № 14;
- Поштове відділення № 27 поштового оператора «Нова Пошта» — № 18.
Історичні відомості[ред. | ред. код]
Історія назви[ред. | ред. код]
До 1990 року вулиця являла собою початок Гоголівської вулиці. У 1990 році вулицю виокремлено зі складу Гоголівської вулиці та названо іменем Бориса Лятошинського, на честь композитора, музичного педагога і професора, уродженця вулиці.
До 1901 року мала назву Миловська. Паралельно у документах у 1860-х роках вживалася назва Саратовська. В період німецької окупації тимчасово називалася Селянською вулицею.
Історія формування вулиці[ред. | ред. код]
Вулиця виникла у 1860-х роках внаслідок реалізації генеральних планів міста середини ХІХ століття. Вулиця проєктувалася на тодішній східній околиці забудованих земель міста. Проєктна траса вулиці перетинала існуючу садибну забудову провулка Кудрявцева.
Станом на 1879 рік траса вулиці сформована. Забудова вулиці здійснювалася упродовж другої половини ХІХ століття. Первинна забудова вулиці переважно сформувалася до початку ХХ століття, здебільшого представлена одноповерховими садибними житловими будинками, а також окремими громадськими будівлями. У 1950-х — 1960-х роках вздовж вулиці здійснювалося будівництво 3-5-поверхових багатоквартирних житлових будинків.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Том 1. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 32. ISBN 966-690-084-X.
- ↑ а б в Перелік пам'яток культурної спадщини міста Житомира - Набори даних - Портал відкритих даних. data.gov.ua (укр.). Процитовано 3 лютого 2023.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. (Енциклопедія Житомира. — Т. 2. Кн. 1.). Житомир: Волинь. с. 114. ISBN 966-7390-04-7.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Житомир: Архітектурно-краєзнавчий ілюстрований путівник-довідник. Житомир: Волинь. с. 128—129. ISBN 986-690-105-6.
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: контрольна сума (довідка) - ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Вулиці Житомира. (Енциклопедія Житомира. — Т. 1). Житомир: Волинь. с. 32. ISBN 966-7390-04-7.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. (Енциклопедія Житомира. — Т. 2. Кн. 1.). Житомир: Волинь. с. 122. ISBN 966-7390-04-7.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. (Енциклопедія Житомира. — Т. 2. Кн. 1.). Житомир: Волинь. с. 111. ISBN 966-7390-04-7.
- ↑ Мокрицький Г.П. (2007). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. (Енциклопедія Житомира. — Т. 2. Кн. 1.). Житомир: Волинь. с. 206. ISBN 966-7390-04-7.
Джерела[ред. | ред. код]
- Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». [Архівовано 23 Грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Житловий фонд міста Житомира [Архівовано 23 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Генеральний план міста Житомира. План існуючого використання території. [Архівовано 20 січня 2022 у Wayback Machine.]
- Костриця Микола Юхимович, Кондратюк Руслан Юрійович. Житомир: Підручна книга з краєзнавства.— Житомир: Косенко, 2006. — 464 с., іл. — ISBN 966-8123-41-7.
- Мокрицький Георгій Павлович. Вулиці Житомира / Мокрицький Георгій Павлович ; [худож. В. Кондратюк та ін.]. — Житомир: Волинь, 2007. — 640 с. : ілюстр., фотогр., карти, табл., діагр. — (Енциклопедія Житомира. Т. 1). — Бібліогр.: с. 32, 58, 91, 439-441. — ISBN 966-690-084-X.
- Мокрицький Г.П. Вулиця Бориса Тена: Історико-краєзнавча фоторозповідь. — Житомир: Волинь, 1997. — 24 с. 30 іл. 4 сх. — ISBN 4-86868-032-4
| |||||||||||||||||||