Вулиця Каліча Гора
| Вулиця Каліча Гора Львів | |
|---|---|
 Вигляд долішньої частини вулиці | |
| Місцевість | Цитадель |
| Район | Галицький район |
| Назва на честь | давньої назви місцевості Каліча Гора |
| Колишні назви | |
| Каліча, Берґштрассе, Каліча, Козака; Каліча бічна, Берґнебенґассе, Каліча бічна, Козака бічна | |
| польського періоду (польською) | Kalecza, Kalecza boczna |
| радянського періоду (українською) | Каліча, Козака; Каліча бічна, Козака бічна |
| радянського періоду (російською) | Калєча, Козака; Калєча боковая, Козака боковая |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 253 м |
| Координати початку | 49°49′47″ пн. ш. 24°01′48″ сх. д. / 49.8298056° пн. ш. 24.0300500° сх. д.Координати: 49°49′47″ пн. ш. 24°01′48″ сх. д. / 49.8298056° пн. ш. 24.0300500° сх. д. |
| Координати кінця | 49°49′53″ пн. ш. 24°01′32″ сх. д. / 49.8313944° пн. ш. 24.0258083° сх. д. |
| поштові індекси | 79005[1] |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | № 5—24 |
| Архітектурні пам'ятки | кам'яниці № 7, 9, 10, 18, 20, 22[2] |
| Поштові відділення | ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1] |
| Забудова | класицизм, історизм |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r7513070 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Каліча Гора у Вікісховищі | |
Ву́лиця Калі́ча Гора́ — вулиця у Галицькому районі міста Львова, в місцевості Цитадель. Підіймається від роздоріжжя вулиць Мартовича та Стефаника і прямує до Львівської цитаделі. Прилучається вулиця Глібова.
Історія[ред. | ред. код]
Ще у XV столітті невеличку вуличку, що підіймалася (долішня частина) до роздоріжжя з сучасною вул. Глібова називали Калічою через те, що у ранньому Середньовіччі у цій місцевості мешкали найбідніші мешканці міста, а також знаходився притулок для калік. Під час нацистської окупації, від листопада 1941 року — Берґштрассе. Після встановлення радянського режиму була повернена довоєнна назва і від 1946 року — Козака, на честь Владислава Козака — безробітного українця, якого під час мирної демонстрації біля львівської Ратуші 14 квітня 1936 року вбила польська поліція. На фасаді будинку, на розі з вулицею Стефаника, за радянських часів встановлено меморіальну табличку, що вулицю названо на його честь.
У 1930-х роках була прокладена майбутня горішня частина вулиці, яка закінчувалася під Львівською цитаделлю. Так, від 1936 року вуличка називалася Каліча бічна. Під час німецької окупації, від 1943 року — Берґнебенґассе. У перші повоєнні роки була повернена довоєнна назва і від 1946 року — Козака бічна, а 1981 року вул. Козака бічну приєднано до вул. Козака. 1992 року вулиця отримала свою сучасну назву — Каліча Гора, на честь давньої назви цієї місцевості.
Забудова[ред. | ред. код]
У забудові вулиці переважають архітектурні стилі — класицизм та історизм. Більшість будинків на вулиці внесені до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[2].
№ 4 — у цій кам'яниці за Польщі містилася редакція газети «Польський голос», нині цієї адреси не існує.
№ 5 — триповерхова кам'яниця споруджена в середині XIX століття за проєктом львівського будівничого Сильвестра Берського для його власних потреб. Одразу після спорудження кам'яниці, її орендувала цісарсько-королівська Крайова шкільна рада для потреб чоловічої вчительської семінарії. У 1913—1939 роках будинок належав Національному інституту імені Оссолінських у Львові, а у його приміщенні тоді містилися майстерня для переплетення книжок (інтроліґаторня) та відділ експедиції цього навчального закладу. 1913 року поруч з будинком планувалося спорудження друкарні навчальної літератури Оссолінеуму за проєктом архітектора Збіґнєва Брохвіч Левинського. Від радянських років й до 2008 року тут містився військкомат Ленінського району (нині — Галицького району) м. Львова[3]. У 2008 році, згідно директиви Міністерства оборони України, усі військкомати Львова були переселені в одну будівлю, що на вул. Батуринській, 2. Великі площі приміщень районних військових комісаріатів Львова повільно доводили до стану руїни, а потім продавали. Непроданим залишилося лише одне приміщення колишнього військкомату Галицького району, але стан його нині більш ніж незадовільний[4].
№ 7 — житловий будинок. Внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 591-м[2].
№ 9 — житловий будинок. Внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 592-м[2].
№ 11 — прибуткова кам'яниця споруджена у 1909—1910 роках в стилі модернізованого класицизму за проєктом архітектора Збіґнєва Брохвіча-Левинського для Броніслава Дембінського[5].
№ 10 — житловий будинок. Споруджений у 1890-х роках. Архітектор Юліан Цибульський. Внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 1247-м[2].
№ 14 — тут за Польщі містилася пекарня Желязовського.
№ 18 — житловий будинок, збудований у 1912 році. Скульптурне оздоблення Якуба Рисяка[6]. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним№ 2133-м[2].
№ 20 — житловий будинок. Внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2134-м[2].
№ 22 — житловий будинок. Внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2135-м[2].
№ 24 — колишня вілла «Засвіття» (пол. «Zaświecie»), що колись була оздоблена вежею. Від 1899 року тут мешкала відома польська поетеса періоду «Молодої Польщі» Мариля Вольська зі своїм чоловіком — інженером та нафтовим промисловцем Вацлавом Вольським[7]. Також вілла була місцем поетичних зустрічей групи «Планетники» (пол. «Płanetnicy»), до якої вона належала, серед інших Леопольд Стафф, Едвард Порембович, Юзеф Руффер, Ян Захрадник та Остап Ортвін[8]. Останніми власниками будинку були їхня донька Беата та чоловік Беати — землевласник Юзеф Обертинський. В останні роки віллу перебудували у стилі «євроремонт» та огородили муром та масивною брамою[9].
-
Будинок № 11
(горішня частина вулиці) -
Кам'яниця
(Каліча Гора, 7) -
Кам'яниця
(Каліча Гора, 18) -
Фрагмент декору кам'яниці
(Каліча Гора, 18) -
Будинок № 7 -
Будинок № 9 -
Будинок № 10 -
Будинок № 18 -
Будинок № 20 -
Будинок № 22
.jpg)
.JPG)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Процитовано 14 серпня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в г д е ж и Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Процитовано 28 грудня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Ольга Заречнюк. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Каліча Гора, 5 — покинутий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 28 грудня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Джунківська А. (30 березня 2017). Сирітська доля військкоматів: тест на Верховного Головнокомандувача. galinfo.com.ua. Інформаційна агенція «ГалІнфо». Процитовано 28 грудня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Ольга Заречнюк. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Каліча Гора, 11 — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 28 грудня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Ю. О. Бірюльов Творчість мулярських майстрів і скульпторів-декораторів львівських споруд кінця ХІХ—початку ХХ ст. // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Архітектура. — 2015. — № 836. — С. 214.
- ↑ Вулиці Львова, 2017, с. 206.
- ↑ Ростислав Кузик. «Позахмарники» із львівського «Засвіття». artefact.org.ua. Процитовано 19 травня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Вулиці Львова, 2017, с. 207.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Каліча Гора вул. // 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 116. — ISBN 978-966-2154-24-5.
- Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 25, 82, 99, 107. — ISBN 966-603-115-9.
- Мельник І. В. Вулиці Львова. — Харків : Фоліо, 2017. — С. 205—207, 232. — ISBN 978-966-03-7863-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Проєкт «Вулиці Львова»: вулиця Каліча Гора. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 28 грудня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
| ||||||||||||||
| |||||||||||||