Віктор де Ваал
| Віктор де Ваал | |
|---|---|
| Народився | 2 лютого 1929 (95 років) |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія[1] |
| Діяльність | university chaplain |
| Alma mater | Пемброк-Коледжd і Tonbridge Schoold |
| Знання мов | англійська |
| Посада | Dean of Canterburyd |
| Конфесія | англіканство |
| Мати | Elisabeth de Waald |
| Брати, сестри | Henry de Waald |
| У шлюбі з | Esther de Waald |
| Діти | Alex de Waald, John de Waald[2], Edmund de Waald і Thomas de Waald |
Віктор Олександер де Ваал (англ. Victor Alexander de Waal; нар. 2 лютого 1929)[3] — британський англіканський священник. Віктор де Ваал був деканом Кентерберійського собору з 1976 по 1986 рік.
Раннє життя[ред. | ред. код]
Віктор де Ваал народився в Амстердамі, син нідерландського бізнесмена Хендріка де Ваала та Елізабет з родини Ефруссі. Його мати народилася у відомій єврейській родині в палаці Ефруссі у Відні. Хоча вона прийняла християнство, це не захистило її від расової політики нацистської Німеччини.[4] Перед початком Другої світової війни сім'я переїхала до Великобританії і залишилася там після війни, хоча протягом багатьох років зберігала голландське громадянство.[5]
Сім'я переїхала жити в Танбрідж Уеллс, коли він був ще хлопчиком, і він отримав освіту в Тонбріджській школі та Пембрукському коледжі в Кембриджі. Його троюрідним братом був преосвященний Хьюго де Ваал, єпископ Тетфордський.[6]
Кар'єра[ред. | ред. код]
Він служив капеланом Королівського коледжу в Кембриджі з 1959 по 1963 рік і Ноттінгемського університету з 1963 по 1969 рік,[7] а також канцлером собору Лінкольна.
З 1976 по 1986 рік де Ваал обіймав посаду декана Кентерберійського університету.[8][9]
Він допоміг своєму синові, Едмунду де Ваалу, дослідити історію своєї родини, результатом чого стала книга «Заєць із бурштиновими очима».[10]
Де Ваал є почесним членом Інституту перспективних досліджень в галузі гуманітарних і соціальних наук Бірмінгемського університету.[11]
Особисте життя[ред. | ред. код]
Віктор де Ваал одружився з Естер Алін Лаундес-Муар, авторкою (під псевдонімом Естер де Ваал) книг про духовність, особливо кельтську. Серед їхніх синів — Джон де Ваал, адвокат; Алекс де Ваал (нар. 1963), письменник, який пише про Африку; Едмунд де Ваал (нар. 1964), художник-кераміст; і Томас де Ваал (нар. 1966), письменник. Пізніше де Ваал розлучився зі своєю дружиною.[12]
Праці[ред. | ред. код]
- What is the Church, 1969, SCM Press.
- The Politics of Reconciliation — Zimbabwe's first decade, 1990
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #122238244 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
- ↑ FindArticles.com - CBSi. Findarticles.com. Процитовано 25 November 2017.
- ↑ The artist whose secret family history became the surprise book of the. Evening Standard. London. 22 December 2010. Процитовано 24 October 2017.
- ↑ Himes, Mavis (2016). The Power of Names: Uncovering the Mystery of What We Are Called (англ.). Rowman & Littlefield. с. 96. ISBN 9781442259799.
- ↑ The Right Rev Hugo de Waal. The Independent. 8 January 2007. Архів оригіналу за 17 August 2022. Процитовано 24 October 2017.
- ↑ What is the Church, SCM Press, 1969
- ↑ Allchin (The Rev. Canon), A.M. (27 April 1980). The Living Church Enthronement at Canterbury (англ.). Morehouse-Gorham Company. с. 50. Процитовано 24 October 2017.
- ↑ Vogel, Carol (29 August 2013). Edmund de Waal Prepares for an Exhibition. The New York Times. Процитовано 24 October 2017.
- ↑ Moore, Charles (21 January 2012). The Spectator's Notes | The Spectator. The Spectator. Процитовано 24 October 2017.
- ↑ Richardson, Alan; Bowden, John (1983). The Westminster Dictionary of Christian Theology (англ.). Westminster John Knox Press. с. 16. ISBN 9780664227487. Процитовано 24 October 2017.
- ↑ Wullschlager, Jackie (28 March 2014). Lunch with the FT: Edmund de Waal. Financial Times. Процитовано 24 October 2017.
Посилання[ред. | ред. код]
- Некролог його двоюрідного брата Гуго де Ваала (1935—2007), колишнього єпископа Тетфорда.
|
