Віленська округа (ІІ Річ Посполита)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Okręg wileński

Віленська округа

Положення округи у межах Цивільного управління східних земель (виділена червоним)
Положення округи у межах Цивільного управління східних земель
(виділена червоним)
Положення округи у межах Цивільного управління східних земель
(виділена червоним)
Округа
Адм. центр Вільно
Країна II Польська Республіка
Регіон Східні креси
Керівна структура Цивільне управління східних земель
Повіти 10 (1 міський)
Населення
 - повне 1 633 504 душі[1]
 - густота 33,7
Площа
 - повна 48 466 км²
Створене 7 червня 1919
Скасоване 1920
 - раніше відомий як Віленська губернія
Комісар[2] Конрад Недзялковський

Віленська округа (пол. okręg wileński) — адміністративний округ, утворений 7 червня 1919[3] у складі Цивільного управління східних земель (ЦУСЗ), де існував до вересня 1920 року, після чого[4] входив до Тимчасового управління прифронтових і етапних територій до грудня 1920 року.[5]

Історія

[ред. | ред. код]

Округу створено 7 червня 1919 р. із земель, завойованих Польщею у Литовсько-Білоруської Радянської Соціалістичної Республіки[3] внаслідок радянсько-польської війни. Спочатку до округи ввійшли Віленський, Троцький повіт, Ошмянський, Свенцянський, Лідський, Гродненський та Новогрудський повіти.

1 серпня 1919 р. з частини Новогрудського повіту утворено Барановицький повіт, що увійшов до Берестейського округу.[6]

31 жовтня 1919 р. до округи приєднано Браславський повіт[7].

6 листопада 1919 р. до складу округи передано Дісненський (із тимчасовим осідком у Глибокому)[8].

20 грудня 1920 р. цивільну адміністрацію було розпущено, а округу поділено між Новогрудським округом Другої Польської Республіки та Литвою.[5]

Демографія

[ред. | ред. код]

За даними перепису, у грудні 1919 р. в окрузі проживали 1 633 504 людини. Її найбільшими містами були: Вільно (128 954 жителі), Гродно (28 165 мешканців) і Ліда (11 365 жителів). На території округи існували ще 23 497 населених пунктів, із яких 3 налічували 5-10 тис. мешканців, а 48 — 1-5 тис. душ[1].

Освіта

[ред. | ред. код]

У Віленській окрузі у 1919/1920 навчальному році діяли 923 народні школи, 26 середніх шкіл, 13 професійно-технічних училищ, 4 учительські семінарії та 56 курсів. Загалом у них навчалося 80 481 учень і працювали 2173 викладачі. У березні 1920 року існувало 859 шкіл із навчанням польською мовою і 968 шкіл із навчанням іншими мовами[9].

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]
Повіт Пл. км² Жителів, тис. Повітовий центр Жителів
Віленська округа
Браславський ² 2590 82.513 Браслав 1.235
Дісненський ³ 5779 193.263 Глибоке ?
Гродненський 4264 127.252 Гродно 28.165
Лідський 5605 186.060 Ліда 11.365
Новогрудський 4 2445 95.907 Новогрудок 5.096
Ошмянський 6885 189.390 Ошмяни 3.442
Свенцянський 4826 139.692 Свенцяни 3.900
Троцький 4160 92.831 Троки 1.886
Вілейський¹ 6185 213.424 Вілейка 5.893
Віленський 5727 313.172 Вільно 128.954
Вільно місто ? 128.954 Вільно 128.954
¹ Приєднаний у проміжку з липня по вересень 1919 року.

² Приєднаний 31 жовтня 1919 р. (Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 25, poz. 257).

³ Приєднаний 6 листопада 1919 р. (Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 26, poz. 275)
4 1 серпня 1919 р. з частини Новогрудського повіту утворено Барановицький повіт Берестейського округу[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б I. Tablice ogólne. W: Zeszyt VII. Spis ludności na terenach administrowanych przez Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (грудень 1919). ЛьвівВаршава: Książnica Polska T-wa Naucz. Szkół Wyższych, 1920, s. 25, seria: Prace geograficzne wydawane przez Eugenjusza Romera.  (пол.)
  2. Формування органів польської державної адміністрації на Волині (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 грудня 2018. Процитовано 24 грудня 2021.
  3. а б Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 5, poz. 41 (пол.)
  4. Dziennik Rozkazów z 1920 r. Nr 35, poz. 753. Архів оригіналу за 26 червня 2021. Процитовано 24 грудня 2021.
  5. а б Dz.U. z 1920 r. nr 115, poz. 762. Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 24 грудня 2021.
  6. а б Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 19, poz. 172
  7. Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 25, poz. 257
  8. Dz. Urz. ZCZW z 1919 r. Nr 26, poz. 275
  9. Joanna Gierowska-Kałłaur: Rozdział VII. Szkolnictwo na ziemiach podległych Zarządowi Cywilnemu Ziem Wschodnich. W: Joanna Gierowska-Kałłaur: Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (19 lutego 1919 – 9 września 1920). Wyd. 1. Warszawa: Wydawnictwo Neriton, Instytut Historii im. Tadeusza Manteuffla Polskiej Akademii Nauk, 2003, s. 242. ISBN 83-88973-60-6.  [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Zeszyt VII. Spis ludności na terenach administrowanych przez Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (grudzień 1919). LwówWarszawa: Książnica Polska T-wa Naucz. Szkół Wyższych, 1920, s. 50, seria: Prace geograficzne wydawane przez Eugenjusza Romera. 
  • Joanna Gierowska-Kałłaur: Zarząd Cywilny Ziem Wschodnich (19 lutego 1919 – 9 września 1920). Wyd. 1. Warszawa: Wydawnictwo Neriton, Instytut Historii PAN, 2003, s. 447. ISBN 83-88973-60-6.