Галайчук Леонід Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Галайчук Леонід Леонідович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 18 вересня 1991(1991-09-18)
Україна Україна, Одеська область, Обжиле
Смерть 17 березня 2017(2017-03-17) (25 років)
Україна Україна, Донецька область, Водяне
(загиблий у бою)
Псевдо «Угрюмий»
Військова служба
Роки служби 2010—2011, 2014—2017
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС  Військово-морські сили
Рід військ  Морська піхота
Формування
 501 ОБМП
 36 ОБрМП
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
командир відділення
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Галайчук.

Леоні́д Леоні́дович Галайчу́к (18 вересня 1991(19910918), с. Обжиле, нині Балтська міська громада, Одеська область, Україна — 17 березня 2017, с. Водяне, Волноваський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець морської піхоти, сержант Військово-морських сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Позивний «Угрюмий».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1991 року в селі Обжиле на Одещині. В перший клас пішов у Березівську школу, але коли батьки розлучилися, переїхав з мамою в Молдову, там закінчив 9 класів. Повернувся в Україну до батька, працював на будівництві. У 2010—2011 роках проходив строкову службу в зенітно-ракетних військах.

З початком російської збройної агресії проти України навесні 2014 року добровольцем став на захист Батьківщини, служив у прикордонних військах Державної прикордонної служби України. Після демобілізації навесні 2015 року пішов на контрактну службу в морську піхоту, і після підготовки на Широколанівському полігоні у червні 2015 знову вирушив на фронт.

Сержант, командир відділення гранатометного взводу 2-ї десантно-штурмової роти 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗС України. Виконував завдання на території проведення антитерористичної операції на ділянці Широкине — Лебединське — Водяне, Оперативно-тактичне угруповання «Маріуполь».

17 березня 2017 року загинув від осколкового поранення у голову внаслідок розриву міни, під час обстрілу спостережного посту біля села Водяне з боку окупованого села Саханка. Тоді ж загинув матрос Олексій Кондратюк[1][2].

Похований 20 березня на кладовищі рідного села Обжилого Балтської міської громади[3][4].

Залишились батьки Леонід Петрович і Тетяна Костянтинівна, сестра Анна.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].

У травні 2017 року на фасаді Березівської загальноосвітньої школи в селі Березівка відкрито меморіальну дошку Леоніду Галайчуку[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Морпіхи Леонід Галайчук і Олексій Кондратюк загинули від міни під Волновахою [Архівовано 15 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Україна молода», 18 березня 2017
  2. ↑ У ЗСУ розповіли про загибель двох морпіхів: опубліковано фото [Архівовано 15 вересня 2018 у Wayback Machine.] // «Апостроф», 18 березня 2017
  3. ↑ Балтщина попрощалася зі своїм земляком — Леонідом Галайчуком [Архівовано 22 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Балтська міська рада, 20 березня 2017
  4. ↑ Жителі Балтської громади простились із загиблим в АТО морпіхом(рос.) // «Траса Е-95», 21 березня 2017
  5. ↑ Указ Президента України від 10 квітня 2017 року № 104/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
  6. ↑ Меморіальна дошка загиблому в зоні АТО бійцю з'явилась на фасаді школи в Балтському районі [Архівовано 7 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.) // «Траса Е-95», 4 травня 2017

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Галайчук_Леонід_Леонідович&oldid=41486881