Галицька архітектурна школа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вид на церкву св. Пантелеймона у Галичі, єдиний збережений зразок галицької архітектурної школи.

Галицька архітектурна школа, галицька школа архітектури — напрямок у романській, а одночасно візантійській та давньоруській архітектурі, що розвинувся на території Прикарпаття у добу правління династії Ростиславичів. Був провідним стилем монументальної, переважно сакральної, архітектури Галицького князівства. Характерною рисою школи є використання романської техніки мурування з тесаних білокам'яних блоків для створення хрестово-купольних храмових будівель візантійського типу. Вважається, що будівничі галицької архітектурної школи звели перші кам'яні церкви у колонізованому руськими князями Заліссі, що дало початок особливостям давньоруської архітектури Ростово-Суздальщини.[1][2]

Визначення[ред. | ред. код]

З огляду на фактично повну (за винятком однієї споруди) втрату пам'яток галицької архітектурної школи, їх дослідження та термінологічне окреслення спиралось, передовсім на дані археологічних досліджень. Перші артефакти були виявлені у проміжку між 1881– 1885 рр. парохом Галича Левом Лаврецьким, який долучив до досліджень Ісидора Шараневича. Архітектурний аналіз та стилістичну інтерпретацію отриманих даних виконав Юліан Захарієвич.[3] Головний внесок в окреслення поняття "галицької архітектурної школи" зробив Йосип Пеленський, який звернув увагу на такі риси школи: розділеність апсид в плані на однакові наземної частини; те, що фундаменти зводились з річкового каменю на розчині, а наземні стіни – з тесаних блоків; всюди застосовувався вапняно-піщаний розчин. Плани та описи пам’яток княжого Галича, представлені Й. Пеленським у його монографії, тривалий час були основним джерелом для аналізу архітектурно-археологічних пам’яток Галицького князівства і зберігають свою актуальність.[4][5] Впродовж ХХ століття знання про галицьку арітектурну школу були значно розширені новими археолгічними відкриттями, зокрема і головної споруди Галича - Успенського собору. Також було відкрито фундамент першого храму галицької школи - церкви Івана Хрестителя у Перемишлі, та сліди від фундаментів церкви у Звенигороді. Подальші дослідження тривають у в добу Незалежної України із залученням більш досконалих методів археологічних пошуків.[5] У 1998 році було відновлено єдину вцілілу пам'ятку школи - церкву Пентелеймона.

Походження[ред. | ред. код]

Виникнення галицької архітектурної школи було предметом численних гіпотез та припущень, які викладені у значній кількості наукових праць рідного обсягу. Прихильники "угорської" гіпотези вказують на географічну близькість та тісну політичну пов'язаність Галичини з Угорським королівством та жвавий розвиток у останньому романської техніки будування під впливом Франції. Зокрема М. Каргер звертав увагу на використання вітражів, водосвятної чаші та особливостей декорування.[6] "Малопольська" гіпотеза висунута О. Іонісяном пов'язує галицьку школу із рядом об'єктів Краківської землі.[7] Її недоліком цієї є те що "малопольські" храми зведені хронологічно пізніше перших галицьких.[8] "Закавказька" гіпотеза запропонована І.Могитичем пов'язує білокам'яну архітектуру Галичини із впливами вірменської традиції сакрального будівництва.[2] "Органічна" концепція пропонує розглядати галицьку школи як частину загальноєвропейського процесу розвитку романської архітектури, коли приблизно в один і той самий час виникали схожі об'єкти з використанням подібних прийомів.[9]

Список відомих об'єктів галицької архітектурної школи[ред. | ред. код]

Назва Місце розташування Час будівлі Опис Фото
Собор Івана Хрестителя Перемишль 1119–1126 Розібраний в XV столітті на матеріал для латинської катедри.[10] Археологічно досліджений в 1959–1964 (А.Жакі).[11]
Ротонда святого Миколая Перемишль XI–XII ст. Розібрана в XV ст., коли на її місці споруджено латинську катедру.
Княжі палати Перемишль XII століття (?) До прямокутної палацевої будівлі примикала більш ранішня каплиця-ротонда. Остаточно знищені на початку XVII ст[12].
Церква невідомої назви Звенигород до 1144 Зруйнована у XIII ст.
Княжі палати Звенигород до 1144 Знищені у XIII ст. Досліджені археологічно в 1965–1968 (А. А. Ратич).
Церква Спаса Галич 1152 Втрачена до 1627 р. Згідно з даними розкопок (1880-ті рр., Л.Лаврецький, І. Шараневич та 1980–1981, О. М. Іоаннесян) це був білокам'яний чотирьохстовпний триабсидний храм[13].
Успенський собор Галич 1140-ві — 1150-ті рр. Втрачений в період від XIV до XVI ст., не існує. Згідно з даними археології, це був величний білокам'яний чотирьохстовпний триабсидний храм з бічними галереями[14]. Друга за розміром сакральна будівля Київської Русі.
Церква св. Кирила і Мефодія Галич XII століття - поч. ХІІІ століття Втрачена у давнину. Досліджена археологічно (1880-ті рр., Л.Лаврецький, І. Шараневич). Це був білокам'яний триабсидний чотирьохстовпний храм.
Церква Святого Пантелеймона Галич Близько 1200 Первісно — білокам'яний чотирьохстовпний триабсидний храм. Уся верхня частина, склепіння і баня знищені при перебудові церкви в костьол Св. Станислава в 1611 р.
Церква Бориса і Гліба в урочищі Побережжя Єзуполь коло Галича XII століття Втрачена у давнину. Досліджена археологічно (1935, Я.Пастернак, та 1959, М. К. Каргер). Це була білокам'яна церква у вигляді квадрифолія, 4х-пелюсткова в плані[15].
Церква св. Анни (?) в урочищі Цвинтариська Галич Друга половина XII — перша третина XIII століття Втрачена у давнину. Досліджена археологічно (1880-ті рр., Л.Лаврецький, І. Шараневич). Білокам'яний чотирьохстовпний храм, скоріш за все триабсидний[16].
Церква Благовіщення Галич Друга половина XII — перша третина XIII століття Втрачена після 1458 р. Досліджена археологічно (1884, Л.Лаврецький, І. Шараневич). Безстовпна церква з подовженою двокамерною вівтарною частиною.
Церква пророка Іллі Галич Друга половина XII — перша третина XIII століття Розібрана на початку XIX ст. Не існує. Залишки досліджені М. К. Каргером в 1955 р. Це була невелика одноабсидна ротонда з притвором[17].
Церква св. Івана (?) в урочищі Царинка Галич Початок XIII століття. Втрачена у давнину. Рештки виявлені й досліджені Ю. Лукомським протягом 1990-92 років
Церква «полігон» Галич Середина — третя чверть XII століття Втрачена у давнину. Згідно з даними розкопок (1880-ті рр., Л.Лаврецький, І. Шараневич та 1979, О. М. Іоаннесян) це була білокам'яна церква у вигляді квадрифолія, 8-гранна в плані[18][19].
Церква (Василя Великого?) Василів XII–XIII століття Знищена в XVII ст. Віднайдена розкопками 1958–1959 (Б. А. Тимощук, Г. Н. Логвин)[20]. Це був білокам'яний чотирьохстовпний триабсидний храм з пізнішими прибудовами.
Церква Петра Перемишль XII - початок XIII Зруйнована у XIV столітті. На її місці побудовано дерев'яний костел, який був розібраний у XVII столітті.[21]
Церква Миколая Львів друга половина XIII [22] Перебудована у пізньому середньовіччі.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Грушевський М. Історія України-Руси, Київ: Наукова думка, 1993. Т.ІІІ. -С.586
  2. ↑ а б Могитич І. Архітектура Галицької землі княжого періоду. Народозавчі зошити. 2000. Зош.2. -С.202-221
  3. ↑ .Zacharjewicz J. Wykopaliska w Załukwi nad Dniestrem. Opis do jesieni 1882 r. odkrytych fundamentów i wykopalisk // Dzwignia. – Zesz. 9–10. – Lwów, 1882. – S. 139–140, 152–153
  4. ↑ Pełeński J. Halicz w dziejach sztuki średniowiecznej na podstawie badań archeologicznych i zródeł archiwalnych. – Kraków, 1914. – 221 s
  5. ↑ а б Лукомський Ю., Петрик В. Архітектурно-археологічні дослідження втрачених архітектурних об’єктів (на прикладі пам’яток Галича ХІІ-ХІІІ ст.) // Вісник Національного університету "Львівська політехніка". - №674. – Архітектура. – Львів: в-во НУ "ЛП", 2010. – С. 297-306.
  6. ↑ Каргер М. Зодчество Галицко-Волынской Руси в XII - XIV веках, КСИИМК. М.:, Л.: Изд. АН СССР, 1940 -С. 14-21
  7. ↑ Иоаннисян О. Зодчество древнего Галича и архитектура Малопольши. Acta archeoogica Carpatia, 1988. -С. 185-218
  8. ↑ Петрик В. До проблеми формування галицької архітектурної школи. Галицько-Волинська держава: Передумови виникнення, історія, культура, традиції. Тези міжнар. конф. Львів, 1993 р. -С.66-68
  9. ↑ Пастернак Я Старий Галич. Архітектурно-історичні досліди у 1850-1943 р. Ів.-Франківська: Плай, 1998. -С.348
  10. ↑ Пастернак Я. Княжий город Перемишль. Перемишль західний бастіон України. Нью-Йорк; Філядельфія 1961, с.14.
  11. ↑ Żaki A. Przemyska cerkiew księcia Wołodara w św ietle źródeł pisanych i archeologicznych. Sprawozdania zposiedzień Komisji Naukowych oddziału PAN w Krakowie. Kraków 1969,1.12, s.47-50.
  12. ↑ Раппопорт П.А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 112.
  13. ↑ Иоаннесян О.М. Раскопки церкви Спаса в окрестностях Галича. Археологические открытия. 1980 г. — С. 252.
  14. ↑ Пастернак Я. Старий Галич. Краків-Львів. 1944 — С. 82—131.
  15. ↑ Пастернак Я. Старий Галич. Краків-Львів. 1944 — С. 82.
  16. ↑ Раппопорт П.А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 109
  17. ↑ Раппопорт П.А. Русская архитектура X — XIII вв. — С. 108
  18. ↑ Пастернак Я. Старий Галич. Краків-Львів. 1944 — С. 76.
  19. ↑ Иоаннесян О.М. Раскопки древнерусской ротонді-квадрифолия в окрестностях Галича. Археологические открытия. 1979 г. — С. 273.
  20. ↑ Логвин Г.Н.,Тимощук Б. А. Белокаменный храм XII века в Василёве — Памятники культуры. М. 1961 г. — С.27—50.
  21. ↑ Frankiv R. Сhronology and architecture of st. Peter's church in Przemysl from the ancient Rus' era to the XVII century // Architectural Studies. – 2021. – Vol. 7, № 2. – P. 148–153
  22. ↑ Малевская, Кос А., Рожко М., Шолохова Е. Архитектурно-археологические исследования во Львове и Львовской области // Археологические открытия 1978. — Москва, 1979. -С. 361.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Галицька_архітектурна_школа&oldid=41871884