Ганс Йоахім Рюле фон Лілієнштерн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ганс Йоахім Рюле фон Лілієнштерн
Народився 9 січня 1915(1915-01-09)
Фріцлар, Швальм-Едер, Кассель, Гессен, Німеччина
Помер 26 листопада 2000(2000-11-26) (85 років)
Франкфурт-на-Майні, Дармштадт, Гессен, Німеччина
Діяльність економіст
Заклад Штутгартський університет
Членство СС
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини

Ганс Йоахім Рюле фон Лілієнштерн (нім. Hans Joachim Rühle von Lilienstern; 9 січня 1915, Фріцлар26 листопада 2000, Франкфурт-на-Майні) — німецький економіст і офіцер, доктор політології, гауптштурмфюрер резерву СС. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

[ред. | ред. код]

Син лікаря. Після відвідування початкової школи в Ремгільді вступив в середню школу Гільдбурггаузена, яку закінчив у 1934 році. На початку січня 1933 року вступив у НСДАП (квиток №3 287 913) і СС (посвідчення №151 372), служив офіцером-учителем 1-го штандарту СС. В 1934/35 роках служив в рейхсвері, після чого працював в хімічній промисловості. Одночасно в 1934/38 роках вивчав політологію і економіку в Мюнхені. В 1938 році був консультантом Імперського хімічного управління в Берліні.

Після початку Другої світової війни він взяв участь у французькій кампанії у складі військ СС. На початку Німецько-радянської війни він був командиром взводу військових кореспондентів дивізії СС «Мертва голова». З 1942 року працював у відділі арієзації райхскомісаріату Нідерланди, брав участь у конфіскації єврейської власності. Пізніше був офіцером 4-ї добровольчої танково-гренадерської бригади СС «Нідерланд» на Східному фронті. Потім йому було доручено очолити юнкерську школу СС у Бад-Тельці. Наприкінці війни командував батальйоном 38-ї гренадерської дивізії СС «Нібелунги».

Після закінчення війни та повернення з полону в 1947/49 рік працював індивідуальним підприємцем, в 1949/54 роках — керуючим директором видавничого холдингу. З 1955 року — керуючий директор Комітету економічного управління (AWV). Він також був економічним консультантом, а з 1957 року — керуючим директором Опікунської ради з раціоналізації німецької економіки у Франкфурті. В 1969/76 роках — член консультативної ради Фонду Фрідріха Науманна.У 1963 році Рюле фон Лілієнштерн був прийнятий на посаду почесного професора Технічного університету Штутгарта.

В 1973 році обговорювалось питання щодо відкликання його докторського ступеня 1942 року, після того як схуднонімецький журналіст Юліус Мадер звинуватив дисертацію Рюле в антисемітському і псевдонауковиому тоні. Вчений ступінь не був анульований.

Сім'я

[ред. | ред. код]

В 1939 році одружився, мав трьох дітей.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • Bildung wird Schicksal. Deutsche Folgerungen aus der amerikanischen Wirtschaftspraxis. Gespräche mit Managern und Professoren, Forkel, Stuttgart 1962
  • Konkurrenzfähiger durch zwischenbetriebliche Kooperation, Forkel, Stuttgart 1963
  • Japan – Konkurrent oder Partner?, Forkel, Stuttgart 1963
  • Praktische Beispiele zwischenbetrieblicher Kooperation (mit Armin Hermann und Joachim Neumann), Forkel, Stuttgart 1964
  • Strukturwandel in der Wirtschaft, Hirt, 1965
  • Die Industriewirtschaft von morgen, 1965
  • Kooperation, München 1970
  • Planung und Organisation der Kooperation, in: Erik Boettcher (Hrsg.): „Theorie und Praxis der Kooperation“, Mohr Verlag, Tübingen 1972
  • Die informierte Unternehmung, Erich Schmidt Verlag, Berlin 1972
  • Konkurrenzfähiger durch bessere Informationen – Grundlagen zur Entscheidungspraxis in der Unternehmung, Erich Schmidt Verlag, Berlin 1974
  • Kooperationspartner Staatshandel. Ein Ratgeber für Kooperationsvorhaben mit Ländern des Ostblocks und der Dritten Welt, Erich Schmidt Verlag, Berlin 1977
  • Logistik, eine Aufgabe der Unternehmenspolitik – Ein Round Table-Gespräch (als Herausgeber), Duncker & Humblot, 1987
  • Mittelbetriebe und Kleinbetriebe auf der Suche nach neuen Märkten, 3. Auflage, 1989
  • Zulieferer aus dem Handwerk haben Zukunft, Holzmann Medien, Bad Wörishofen 1992, ISBN 978-3778303191
  • Aufbau und Durchführung des Auslandsgeschäfts, Luchterhand Verlag GmbH, 1995, ISBN 978-3787543021
  • Führen ohne Stäbe, Schäffer-Poeschel Verlag, 1999, ISBN 978-3791003368

Література

[ред. | ред. код]
  • Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Gordon Williamson: Die SS – Hitlers Instrument der Macht. Neuer Kaiser Verlag, Fränkisch-Crumbach 1998, ISBN 978-3-8468-2003-2.
  • Stefanie Harrecker: Degradierte Doktoren. Herbert Utz Verlag, München 2007, ISBN 978-3-8316-0691-7.
  • MOONEY, PETER, Waffen-SS Knights and their Battles, Schiffer Military History, 2016.