Гарячка лісу Семлікі
| Гарячка лісу Семлікі | |
|---|---|
 Кріоелектронна реконструкція вірусу — збудника гарячки лісу Семлікі | |
| Спеціальність | інфекційні хвороби |
| Симптоми | субфебрильна температура, головний біль, артралгія, міалгія, менінгеальні симптоми, висип, нудота і блювання |
| Причини | вірус лісу Семлікіd |
| Метод діагностики | фізикальне обстеження, люмбальна пункція, реакція нейтралізації, ІФА і вірусна культура |
| Ведення | підтримуюча терапіяd, детоксикація і діуретик |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | A92.8 |
Гарячка лісу Семлікі (англ. Semliki Forest fever, іноді енцефаліт лісу Семлікі) — трансмісивна природно-осередкова арбовірусна хвороба, яка перебігає з гарячкою, висипом, енцефалітом, артралгіями. Вірус спричинив спалах захворювання з гарячкою в Бангі (Центральноафриканська Республіка) упродовж жовтня-грудня 1987 року.
Етимологія[ред. | ред. код]
Назва походить від місцевості — ліс Семлікі (Semliki Forest) в окрузі Бвамба в Уганді, де в 1944 році від комарів було виділено збудника[1].
Етіологія[ред. | ред. код]
| вірус лісу Семлікі | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||
| Класифікація вірусів | ||||||||
| ||||||||
Вірус лісу Семлікі — позитивно-мінливий РНК-вірус з геномом приблизно в 13 000 пар основ, який кодує дев'ять білків. 5’ дві третини геному кодують чотири неструктурні білки, пов'язані з синтезом РНК, і структурні білки кодуються у 3' третини. З структурних білків C-білки утворюють ікосаїдний капсид, який охоплює ліпідний подвійний шар, отриманий з клітини-хазяїна. Зовнішня поверхня вірусу майже повністю покрита гетеродімерами глікопротеїнів Е1 та Е2, розташованих у міжзв'язних тримерах, які утворюють зовнішню оболонку. Тримери закріплені в мембрані цитоплазматичним доменом Е2, який асоціюється з нуклеокапсидом. Існує високовірулентний штам L10, який є нейровірулентним для мишей, спричиняючи в них смертельний енцефаліт, і авірулентний штам А7, який виділено з комарів у Мозамбіку в 1961 році[2]. Більшість штамів, що використовуються для лабораторних досліджень, отримують з цих двох.
Епідеміологічні особливості[ред. | ред. код]
Джерелами і резервуарами є дрібні ссавці. Віруси передаються через укус комарів, в тому числі, й людям. Віруси лісу Семлікі не здатні інфікувати ссавців шляхом інгаляції або введенням до шлунково-кишкового тракту, хоча гризуни в лабораторії можуть заражатися інтраназальною аплікацією.
Патогенез[ред. | ред. код]
У мишей, що інфікуються авірулентним штамом, виявляється вірус-індукована демієлінізація. Вона відбувається в окремих ділянках ЦНС, утворюючи так звані бляшки, і за розвитком нагадує те, що відбувається при розсіяному склерозі. Демієлінізація залежить не через диференційовану індукцію імунітету, а через різницю цитопатогенності нейронів (переважно астроцитів і олігодендроцитів), швидкості розмноження в них нейронів та поширення вірусу в ЦНС. Деякі віруси лісу Семлікі втратили здатність вторгатися в центральну нервову систему, зберігаючи здатність генерувати еквівалент вірусемії за тривалістю та величиною до такою, яку спричинюють нейроінвазивні штами. Вірус здатний спричинити смертельний енцефаліт у гризунів, але зазвичай цього не відбувається в людей.
Клінічні прояви[ред. | ред. код]
Загалом перебігає доброякісно. Хвороба починається з появи невисокої гарячки, хворого турбують артралгії, помірна ломота в тілі, головний біль. Іноді цей біль стає сильним, з'являється нудота, нечасте блювання. Менінгеальні симптоми, вогнищеві неврологічні ураження не є переконливими. З'являється іноді нерясний плямисто-геморагічний висип без улюбленої локалізації. Хвороба триває 2-3 тижні.
Діагностика[ред. | ред. код]
Досліджують кров (при вірусемії), цереброспінальну рідину, сечу. Зрідка вірус виділяють вірусологічно: через зараження курячих ембріонів, культури клітин курячих фібробластів. Серологічно використовують визначення наростання титру антитіл в парних сироватках за допомогою реакції зв'язування комплементу (РЗК), гальмування гемаглютинації (РГГА), нейтралізації (PH), імуноферментному аналізі (ІФА).
Лікування[ред. | ред. код]
Терапія неспецифічна, препаратів проти збудника не створено. Проводять детоксикаційну терапію, призначають осмотичні діуретики разом з салуретиками для зменшення набряку мозку, препарати, які покращують мозковий кровоток.
Профілактика[ред. | ред. код]
Головними заходами є боротьба з переносником — комарами. Проводять з метою зменшення щільності популяції комарів до досить низького рівня, достатнього аби перервати ланцюг передачі збудника хвороби. При знаходженні в ендемічній території рекомендують використання просочених перитрином протимоскітних сіток на вікнах, завіс з марлі на входах, протимоскітне покриття шкіри і просочування тканин одягу репелентами, як це слід робити для профілактики малярії, яка поширена там же, де й гарячка лісу Семлікі.
У протираковій терапії[ред. | ред. код]
Вірус лісу Семлікі широко використовувався в біологічних дослідженнях вірусного ураження нервової системи (нейропатії). Завдяки широкому спектру клітин та ефективній реплікації, він також був розроблений як вектор для генів, що кодують вакцини та протиракові агенти, і як засіб у генній терапії. Він був попередньо клінічно випробуваний як онколітичний вірус проти тяжкої гліобластоми мозку. Вірус був генетично модифікований з послідовностями мікроРНК-мішені, так що тепер він реплікується лише в пухлинних клітинах мозку, а не в нормальних клітинах. Модифікований вірус знижує ріст пухлини та забезпечує тривале виживання мишей з пухлинами головного мозку, а також ефективно вбиває людські клітинні лінії гліобластоми.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Smithburn, KC; Haddow, AJ (1944). «Semliki Forest Virus I. Isolation and Pathogenic Properties». J. Immunol. 49: 141—157. (англ.)
- ↑ McIntosh, B. M., Brookworth, C. & Kokernot, R. H. (1961). Isolation of Semliki Forest virus from Aëdes (Aëdimorphus) argenteopunctatus (Theobald) collected in Portuguese East Africa. Transactions of the Royal Society of Tropical Medicine and Hygiene 55, 192—198. (англ.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Інфекційні хвороби: енциклопедичний довідник / за ред. Крамарьова С. О., Голубовської О. А. — К.: ТОВ «Гармонія», 2-е видання доповнене та перероблене. 2019. — 712 с. ISBN 978-966-2165-52-4 (Крамарьов С. О., Голубовська О. А., Шкурба А. В. та ін.) / С. 122—123.
- Atkins, G. J.; Sheahan, B. J.; Liljeström, P. (1999). «The molecular pathogenesis of Semliki Forest virus: A model virus made useful?». The Journal of General Virology. 80 (9): 2287—2297. (англ.)
- Hardy, P. A.; Mazzini, M. J.; Schweitzer, C.; Lundstrom, K.; Glode, L. M. (2000). «Recombinant Semliki forest virus infects and kills human prostate cancer cell lines and prostatic duct epithelial cells ex vivo». International journal of molecular medicine. 5 (3): 241—245. (англ.)
- Mathiot, C. C.; Grimaud, G.; Garry, P.; Bouquety, J. C.; Mada, A.; Daguisy, A. M.; Georges, A. J. (1990). «An outbreak of human Semliki Forest virus infections in Central African Republic». The American Journal of Tropical Medicine and Hygiene. 42 (4): 386—393. (англ.)
- Quetglas, J. I.; Ruiz-Guillen, M.; Aranda, A.; Casales, E.; Bezunartea, J.; Smerdou, C. (2010). «Alphavirus vectors for cancer therapy». Virus Research. 153 (2): 179—196. (англ.)
- Lundstrom, K. (2003). «Semliki Forest virus vectors for gene therapy». Expert Opinion on Biological Therapy. 3 (5): 771—777. (англ.)
- Ramachandran, Mohanraj; Yu, Di; Essand, Magnus (2016). «Safe and effective treatment of experimental neuroblastoma and glioblastoma using systemically administered triple microRNA-detargeted oncolytic Semliki Forest virus». Clinical Cancer Research (published 2016-09-16).