Гацак Віктор Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гацак Віктор Михайлович
Народився 2 червня 1933(1933-06-02)
Липкани, Хотинський повіт, Бессарабська губернія
Помер 20 лютого 2014(2014-02-20) (80 років)
Москва, Росія
Поховання Ваганьковське кладовище
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність науковець
Галузь фольклористика
Alma mater Державний університет Молдови
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Знання мов російська[1]
Заклад Інститут світової літератури ім. О. М. Горького
Членство Академія наук Молдови

Ві́ктор Миха́йлович Гаца́к (рос. Виктор Михайлович Гацак; *2 червня 1933(19330602), Липкани, Румунське королівство — 20 лютого 2014, Москва, Росія) — радянський, російський і молдовський фольклорист, дослідник традиційної культури народів Молдови та Східної Європи. Член-кореспондент РАН (від 2000 року), відділення літератури та мови (фольклористика).

З життєпису[ред. | ред. код]

Закінчив романське відділення філологічного факультету Кишинівського університету.

У 19551958 роках навчався в очній аспірантурі Інституту світової літератури ім. М. Горького АН СРСР.

У 1960 році захистив кандидатську дисертацію «Молдавські та румунські епічні пісні про гайдуків та деякі питання їх співвідношення з південнослов'янськими» (наукові керівники Д. Є. Міхальчі та В. І. Чичеров).

Від березня 1962 року — співробітник Інституту світової літератури, у 19662012 роках — завідувач відділу фольклору.

Доктор філологічних наук (1976, дисертація «Східноманський героїчний (войницький) епос»), професор.

Від 2000 року — головний редактор журналу Известия РАН. Серия литературы и языка.

Похований на Ваганьківському цвинтарі у Москві.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

В. М. Гацак — творець етнопоетичного підходу до вивчення типології фольклору, засновник низки напрямів експериментальної фольклористики. Активно розробляв фундаментальні питання комплексної текстології фольклору, зокрема із залученням мультимедійних технологій. Займався проблемами осмислення повторюваності та стійкості у фольклорі за його усної передачі з обмежено варіативною рухливістю словесного втілення. Є автором оригінальної теорії «етнопоетичних констант».[2]

Здійснив численні експедиційні дослідження в СРР, НРБ, СФРЮ, Македонії, Україні, Росії (Ярославська, Пензенська, Вологодська області, Алтайський край).

Вибрана бібліографія[ред. | ред. код]

Монографії
  • «Восточнороманский героический эпос: исследование и тексты» (1967)
  • «Текстологическое изучение эпоса» (1971, у співавторстві)
  • «Фольклор и молдавско-русско-украинские исторические связи» (1975)
  • «Типология народного эпоса» (1975, редактор)
  • «Фольклор: поэтическая система» (1977, у співавторстві)
  • «Типология и взаимосвязи фольклора народов СССР: поэтика и стилистика» (1980, редактор)
  • «Фольклор: поэтика и традиция» (1982, редактор)
  • «Фольклор: образ и поэтическое слово в контексте» (1984, редактор)
  • «Фольклорное наследие народов СССР и современность» (1984; у співавторстві)
  • «Фольклор: проблемы историзма» (1988, редактор)
  • «Устная эпическая традиция во времени: историческое исследование поэтики» (1989)
Публікації
  • «Чеченские и ингушские народные сказки» (1981, переклад)
  • «Румынская народная поэзия» (1987)
  • «Былины Печоры» (кн. 1—2, 2001, у співавторстві; у серії «Свод русского фольклора»)
  • «Неизданные материалы экспедиции Б. М. и Ю. М. Соколовых (1926—1928)» (тт. 1—2, 2011)

Відповідальний редактор низки томів книжкової серії «Эпос народов СССР», один із засновників та заступник головного редактора книжкової серії «Памятники фольклора народов Сибири и Дальнего Востока».

Нагороди[ред. | ред. код]

Почесний член Академії наук Молдови (2000). Лауреат Державної премії РФ у галузі науки і техніки (2001).[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  2. Страница [Архівовано 2013-04-01 у Wayback Machine.] на сайті ИМЛИ
  3. Указ Президента Российской Федерации от 5 августа 2002 года № 831 «О присуждении Государственных премий Российской Федерации 2001 года в области науки и техники». Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.

Література[ред. | ред. код]

  • Этнопоэтика и традиция: к 70-летию члена-корреспондента РАН В. М. Гацака / отв. ред. В. А. Бахтина. М., 2004.
  • Профайл на сайті Архіву РАН