Гемтузумаб озогаміцин
 | |
|---|---|
Гемтузумаб озогаміцин
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| гуманізовані (від миші) IgG1 моноклональні антитіла до CD33 | |
| Класифікація | |
| ATC-код | L01 |
| PubChem | |
| CAS | |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | |
| Мол. маса | 151500 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 100% (в/в) |
| Метаболізм | Ретикулоендотеліальна система |
| Період напіввиведення | 62-90 год. |
| Екскреція | НД |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | Майлотарг, «Фармація і Апджон Компані ЛЛС», США UA/18298/01/01 03.09.2020-03/09/2025 |
Гемтузумаб озогаміцин (англ. Gemtuzumab ozogamicin, лат. Gemtuzumabum ozogamicin) — синтетичний препарат, який є людським моноклональним антитілом до CD33, та є кон'югатом антитіла з лікарським засобом, що розроблений для лікування гострого мієлобластного лейкозу[1][2], який застосовується внутрішньовенно.[3] Гемтузумаб озогаміцин розроблявся у співпраці компаній «Celltech» і «Wyeth» з 1991 року[4][5], після входження компаній до складу компанії «Pfizer» саме ця компанія з 2009 року займається дослідженнями та маркетингом препарату.[6]
Фармакологічні властивості[ред. | ред. код]
Гемтузумаб озогаміцин — синтетичний лікарський препарат, який є гуманізованим (від миші) моноклональним антитілом до CD33, зв'язаний із протипухлинним препаратом каліхеаміцином. Механізм дії препарату полягає у зв'язуванні комплексу з пухлинними клітинами, що експресують антиген CD33, та з подальшим внутрішньоклітинним вивільненням N-ацетил-гамма-каліхеаміцин диметилгідразиду, активація якого індукує дволанцюгові розриви ДНК пухлинних клітин, наслідком чого є зупинка клітинного циклу та апоптотична загибель пухлинних клітин.[1] Гемтузумаб застосовується для лікування гострого мієлобластного лейкозу[3], як і в комбінації з даунорубіцином і цитарабіном, так і як монотерапію[1][3], і в клінічних дослідженнях препарату спостерігалося збільшення виживання хворих при застосуванні гемтузумабу[1], хоча й спостерігалось збільшення випадків венооклюзійної хвороби печінки[7] та загальне збільшення смертності внаслідок токсичності препарату, не пов'язаної з перебігом хвороби.[8]
Фармакокінетика[ред. | ред. код]
Гемтузумаб озогаміцин відносно повільно розподіляється в організмі після ін'єкції, але швидко метаболізується до активних похідних. Біодоступність препарату після внутрішньовенного застосування становить 100 %. Гемтузумаб озогаміцин майже повністю (на 97 %) зв'язується з білками плазми крові Метаболізм препарату достеменно не вивчений, найімовірніше гемтузумаб озогаміцин метаболізується в ретикулоендотеліальній системі до амінокислот та пептидів. Шляхи виведення препарату з організму достеменно не встановлені. Період напіввиведення гемтузумабу озогаміцину з організму становить після першого введення 62 години, при повторних введеннях зростає до 90 годин, даних за зміни цього часу при печінковій або нирковій недостатності немає.[3]
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Показання до застосування[ред. | ред. код]
Гемтузумаб озогаміцин застосовують у складі комбінованої терапії або як монотерапію при вперше діагностованому CD33-позитивному гострому мієлобластному лейкозі у хворих віком від 1 місяця, та при рецидивуючому або рефрактерному CDЗЗ-позитивного гострому мієлобластному лейкозі у хворих віком від 2 років.
Побічна дія[ред. | ред. код]
При застосуванні гемтузумабу озогаміцину найчастішими побічними ефектами є:
- Алергічні реакції та з боку шкіри та шкірних покривів — гарячка, шкірний висип.
- З боку травної системи — біль у животі, діарея, нудота, блювання, шлунково-кишкова кровотеча, порушення функції печінки, запор, зниження апетиту, нейтропенічний коліт.
- З боку нервової системи — головний біль.
- З боку дихальної системи — грибкові та бактеріальні інфекції дихальних шляхів, інтерстиційна пневмонія, набряк легень.
- З боку серцево-судинної системи — венооклюзійна хвороба печінки, кровотечі, артеріальна гіпотензія, тахікардія.
- Зміни в лабораторних аналізах — гіпокаліємія, гіпонатріємія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, підвищення рівня білірубіну, підвищення активності ферментів печінки.
- Інші побічні ефекти — геморагічний цистит, інфузійні реакції, швидка втомлюваність, інфекційні ускладнення, в тому числі сепсис.
Протипоказання[ред. | ред. код]
Гемтузумаб озогаміцин протипоказаний при застосуванні при підвищеній чутливості до препарату, у віці до 1 місяця, при вагітності та годуванні грудьми.
Форми випуску[ред. | ред. код]
Гемтузумаб озогаміцин випускається у вигляді порошку для приготування розчину для інфузій у флаконах по 4,5 мг.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Гемтузумаб озогаміцин у лікуванні гострого мієлоїдного лейкозу
- ↑ FDA Approves Gemtuzumab Ozogamicin for CD33-positive AML. U.S. Food and Drug Administration (FDA) (Пресреліз). 1 вересня 2017. Архів оригіналу за 12 червня 2019. Процитовано 6 вересня 2017. (англ.)
- ↑ а б в г Gemtuzumab [Архівовано 23 січня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Mylotarg. Informa Biomedtracker. Архів оригіналу за 19 серпня 2017. Процитовано 19 серпня 2017. (англ.)
- ↑ Niculescu-Duvaz I (грудень 2000). Technology evaluation: gemtuzumab ozogamicin, Celltech Group. Current Opinion in Molecular Therapeutics. 2 (6): 691—6. PMID 11249747. (англ.)
- ↑ Sorkin, Andrew Ross; Wilson, Duff (25 січня 2009). Pfizer Agrees to Pay $68 Billion for Rival Drug Maker Wyeth. The New York Times. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 8 травня 2022. (англ.)
- ↑ Giles FJ, Kantarjian HM, Kornblau SM, Thomas DA, Garcia-Manero G, Waddelow TA, David CL, Phan AT, Colburn DE, Rashid A, Estey EH (2001). Mylotarg (gemtuzumab ozogamicin) therapy is associated with hepatic venoocclusive disease in patients who have not received stem cell transplantation. Cancer. 92 (2): 406—13. doi:10.1002/1097-0142(20010715)92:2<406::AID-CNCR1336>3.0.CO;2-U. PMID 11466696. (англ.)
- ↑ Gemtuzumab Voluntarily Withdrawn From US Market. June 2010 [Архівовано 30 листопада 2011 у Wayback Machine.] (англ.)