Генрих Здановський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Генрих Здановський
пол. Henryk Jan Zdanowski
 
Народження: 17 листопада 1861(1861-11-17)
Вільнюс, Російська імперія
Смерть: 10 січня 1910(1910-01-10) (48 років)
Київ, Російська імперія
Країна: Російська імперія
Партія: Конституційно-демократична партія

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Генрих Здановський (17 листопада 1861[1], Вільнюс [2]20 січня 1910 [3], Київ) — український державний діяч польського походження, цукрозаводчик, депутат Державної думи I скликання від Київської губернії.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Польський шляхтич, за віросповіданням католик. Народився в сім'ї Яна Здановського і Ганни Шостаківської-Здановської[4].

Батько був убитий під час польського повстання, а маєток конфісковано[5]. Середню освіту здобув удома. Поступив вільним слухачем на юридичний факультет Київського університету[2].

Заарештований у 1881 у Вільнюсі і в 1882 у Одесі [6].

Виключений у 1882 з Київського університету через «неблагонадійність» без права вступу до вищих навчальних закладів. Займався сільським господарством на орендованій землі. Пізніше володів землями у Васильківському повіті Київської губернії і мав великий цукровий завод. Член правління всеросійського товариства цукрозаводчиків, брав діяльну участь у сільськогосподарських і цукропромислових губернських комісіях. Входив до складу Союзу автономістів. Під час аграрних заворушень селяни спалили у Здановського в орендованому у графині Браницької селі Янковка комори з житом на більш ніж 6 тисяч рублів[7].

21 квітня 1906 обраний до Державної думи I скликання від загального складу виборців Київських губернських виборчих зборів. За одними відомостями увійшов до Конституційно-демократичної фракції і Української фракції[8], за іншими — безпартійний, автономіст[9].

Ліберально налаштовані журналісти стверджували, що "колишній депутат від Київщини поляк Здановський, замість того, аби в Думі сидіти, зганяв козаків до своїх маєтків і змушував селян жати за дванадцятий сніп, тоді, як навіть сусідні орендарі давали сьомий сніп чи восьмий"[10].

25 лютого 1907 М. Здановський обраний в Києві головою "Спілки орендарів південно-західного краю"[11].

Деталі подальшої долі невідомі. Помер 20 січня 1910[3].

Родина

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Рекомендовані джерела

[ред. | ред. код]
  • Российский государственный исторический архив. Фонд 1278. Опись 1 (1-й созыв). Дело 122. Лист 14 оборот; Фонд 1327. Опись 1. 1905 год. Дело 141. Л. 75; Дело 143. Лист 58 оборот — 59.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Henryk Zdanowski h. Pomian (ID: sw.32425). Архів оригіналу за 18 січня 2019. Процитовано 15 серпня 2020.
  2. а б Фишер Карл. Государственная Дума в портретах: 27/IV-8/VII 1906. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 серпня 2020.
  3. а б По Украіні. У Киіві. Г. І. Здановський. // Рада № 6 09.01.1910, ст. 2. Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 15 серпня 2020.
  4. а б com/people/Henryk-Zdanowski/344502705880011661 Henryk Zdanowski // Genealogy - Geni
  5. Государственная Дума первого призыва. Портреты, краткие биографии и характеристики депутатов. — Москва: «Возрождение», 1906. C. 109.
  6. Здановский Генрих Иванович // Деятели революционного движения в России: от предшественников декабристов до падения царизма. Био-библиографический словарь: Г-З \ 401-449[недоступне посилання з Сентябрь 2018]
  7. Аграрное движение в России в 1906-1908 гг. Т, 1908. С. 274
  8. Государственная дума Российской империи: 1906—1917. Б. Ю. Иванов, А. А. Комзолова, И. С. Ряховская. Москва. РОССПЭН. 2008. С. 145. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 жовтня 2015.
  9. И. Бонч-Осмоловский (сост.). Работы Первой Государственной Думы. Издание Санкт-Петербургского комитета Трудовой Группы. Ред. С. И. Бондарев. СПб.: Типогр. Т-ва «Дело». 1906. С. 489.
  10. В. Піснячевський. Діпломати з польського кола в Державній Думі. // Рада № 82, 07.04.1907, сторінка 2. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 15 серпня 2020.
  11. По Украіні. = Спілка орендаторів південно-західного краю. // Рада № 49 28.02.1907, сторінка 3. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 15 серпня 2020.
  12. Генрик — не єдиний нащадок депутата 1-ї Державної Думи, що загинув у Катині. Таку ж долю розділив із ним Петро Пересвіт-Солтан молодший, син Петра Пересвіт-Солтана