Генріх де Ана
| Генріх де Ана | |
|---|---|
| нім. Heinrich de Ahna | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 22 червня 1835[1] |
| Місце народження | Відень, Австрійська імперія[1] |
| Дата смерті | 1 листопада 1892[1] (57 років) |
| Місце смерті | Берлін, Німецька імперія[1] |
| Громадянство | Австрія і Долитавщина |
| Професії | скрипаль, музичний педагог |
| Вчителі | Joseph Maysederd[1] |
| Відомі учні | Sol Marcossond |
| Інструменти | скрипка |
 Файли у Вікісховищі | |
Генріх Карл Герман де Ана (нім. Heinrich Karl Hermann de Ahna; 22 червня 1832, Відень — 1 листопада 1892, Берлін) — німецький скрипаль і музичний педагог. Брат співачки Елеонори де Ана, дядько співачки Пауліни де Ана.
Навчався у Відні у Йозефа Майзедера і в Празі у Моріца Мільднера, дебютував як соліст 1846 року. В юні роки разом з батьком гастролював в Німеччині та Англії. 1849 року герцог Кобург-Ґота надав йому звання «камерного віртуоза»[de]. 1851 року вступив до австрійської армії, під час Сардинської війни отримав звання оберлейтенанта.
Вийшовши у відставку, після декількох гастрольних поїздок влаштувався на роботу 1862 року в Берліні. З 1869 був правою рукою Йозефа Йоахіма в Берлінській вищій школі музики, вів в ній власний клас, поряд з Едуардом Раппольді заміняв самого Йоахіма під час його поїздок[2]. Серед його учнів, зокрема, були Девід Маннес і Густав Даннройтер. Того ж 1869 року де Ана зайняв своє місце і в знаменитому квартеті Йоахіма: спершу за пультом альта, а з 1871 року (і до смерті) — за пультом другої скрипки. Учасник ряду прем'єр (зокрема, Другого струнного квартету Йоганнеса Брамса, 1873).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Г. Риман Де-Ана // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 444–445.
- ↑ Sam Franko. Chords and Discords: Memoirs and Musings of an American Musician. — NY.: Viking Press, 1938. — P. 22. (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Ahna Heinrich de. In: Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950 (ÖBL). Vol. 1, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Vienna 1957, p. 9.
|
