Генрі Гардінґ, 1-й віконт Гардінґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гардінг.
Генрі Гардінґ, 1-й віконт Гардінґ
англ. Henry Hardinge, 1. Viscount Hardinge
Народився30 березня 1785(1785-03-30)[4][1][…]
Wrothamd, Tonbridge and Mallingd, Кент[d], Кент, Англія, Королівство Велика Британія
Помер24 вересня 1856(1856-09-24)[1][2][…] (71 рік)
Танбридж-Уельсd, Велика Британія
ПохованняChurch of St John the Baptist, Penshurstd
Країна Сполучене Королівство
 Королівство Велика Британія
Діяльністьполітик, військовослужбовець
Alma materІтонський коледж і Даремська школаd
Знання мованглійська[4]
УчасникНаполеонівські війни
ТитулViscount Hardinged
Посадагенерал-губернатор Індії, член Палати лордів[d], Member of the Privy Council of Irelandd, Член Таємної ради Великої Британії[d], Член 14-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 13-го парламенту Сполученого Королівства[d][6][5], Член 12-го парламенту Сполученого Королівства[d][6][5], Член 11-го парламенту Сполученого Королівства[d][6][5], Член 10-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 7-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 8-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 9-го парламенту Сполученого Королівства[d][5] і Член 9-го парламенту Сполученого Королівства[d][5]
Військове званняфельдмаршал
ПартіяКонсервативна партія
БатькоHenry Hardinged[2][7]
МатиFrances Bestd[2][7]
Брати, сестриGeorge Nicholas Hardinged[7]
У шлюбі зLady Emily Stewartd[7]
ДітиArthur Edward Hardinged[7], Frances Elizabeth Hardinged[2], Emily Caroline Hardinged[2] і Charles Hardinge, 2nd Viscount Hardinged[2][7]
Нагороди
лицар Великого Хреста ордена Лазні

Генрі Гардінґ, 1-й віконт Гардінґ , GCB, PC (30 березня 1785 у Вротемі, Кент — 24 вересня 1856 у заміському маєтку Саутпарк у Кенті) — британський фельдмаршал і державний діяч.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Гардінґ вступив на військову службу 23 липня 1799 року офіцером-кадетом королівських рейнджерів. У лютому 1806 року отримав скерування до штабного коледжу Кемберлі. З 1808 року в чині капітана брав участь у наполеонівських війнах на Піренейському півострові. Був поранений у битві при Вімейру. 13 квітня 1809 року отримав звання майора та заступника квартирмейстера новоствореної португальської армії. Він відзначився під час війни на Піренейському півострові, зокрема в битві біля Ла-Альбуера. У битві при Віторії він був знову поранений. У битві при Ортезі командував португальською бригадою. У січні 1815 року був став кавалером Ордена Лазні. У кампанії 1815 року Гардінґ був призначений в армію фельдмаршала Блюхера і втратив ліву руку в битві при Ліньї.

У 1820 році Гардінґа було обрано до Палати громад Дарема, де він приєднався до партії торі, а в 1823 році отримав посаду секретаря в Управлінні військ. Коли Веллінґтон став прем'єр-міністром у 1828 році, він призначив Гардінґа військовим секретарем (голова військового відомства), а в 1830 році — головним секретарем у справах Ірландії. Того ж року Гардінґ став генерал-майором. Розпуск кабінету Веллінґтона змусив Гардінґа піти у відставку. Однак він був військовим секретарем в кабінеті Піла з грудня 1834 до квітня 1835 вдруге і в 1841 втретє.

У 1842 році Гардінґа було підвищено до генерал-лейтенанта. Після відкликання барона Елленборо Гардінґа призначили генерал-губернатором Індії, якраз напередодні Першої сикхської війни. Був на полях битв Мудкі, Ферозешах (21-22 грудня 1845) і Собраон (10 лютого 1846) був присутній, і, хоча він залишив верховне командування серу Г’ю Ґау як старшому генералу, йому в значній мірі приписували звитягу. Після ратифікації Лахорського мирного договору в 1846 році він отримав титул віконта Гардінґа Лагорського і Кінґз-Ньютонського в Дербіширі.

Гардінґ повернувся до Англії після 1848 року, а потім зайняв своє місце в Палаті лордів. У 1852 році він був призначений генералмейстром артилерії і головнокомандувачем британської армії . Протягом 25 років верховного командування Веллінґтона в розвитку британської армії спостерігався застій. Це стало очевидним у ході Кримської війни. Тому принц Альберт звернувся до Гардінґа з проханням покращити підготовку британської армії. Так був заснований Олдершот-гарнізон (Будинок британської армії ). Олдершот був синонімом вишколу британської армії у вікторіанській Англії. Нарешті, у 1855 році Гардінґ отримав звання фельдмаршала.

У липні 1856 року він вийшов у відставку і помер 24 вересня 1856 року у своєму заміському маєтку Саутпарк у Кенті.

Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в SNAC — 2010.
  2. ↑ а б в г д е ж и Lundy D. R. The Peerage
  3. ↑ а б Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ а б в г д е ж и к The History of Parliament
  6. ↑ а б в Hansard 1803–2005
  7. ↑ а б в г д е Kindred Britain
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Генрі_Гардінґ,_1-й_віконт_Гардінґ&oldid=43598689