Герман Пістер
| Герман Пістер | |
|---|---|
| нім. Hermann Pister | |
 | |
| Ім'я при народженні | нім. Hermann Franz Josef Pister |
| Народження |
21 лютого 1885 Любек, Німецька імперія |
| Смерть |
28 вересня 1948 (63 роки) Ландсберзька в'язниця, Ландсберг-ам-Лех, Німеччина інфаркт міокарда |
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія.svg){kind=small} Третій Рейх |
| Приналежність |
 СС |
| Роки служби | 1916 — 1945 |
| Партія | НСДАП |
| Член | СС[1][2] |
| Звання | оберфюрер СС |
| Командування | концентраційні табори Гінцерт і Бухенвальд |
| Війни / битви |
Перша світова війна Друга світова війна |
| Нагороди |
 |
 Герман Пістер у Вікісховищі | |
Герман Пістер (нар. 21 лютого 1885, Любек, Німецька імперія — пом. 28 вересня 1948, Ландсберзька в'язниця, Ландсберг-ам-Лех, Німеччина) — оберфюрер СС і комендант концтабору Бухенвальд з 21 січня 1942 до квітня 1945 року.
Життєпис[ред. | ред. код]
До війни[ред. | ред. код]
Народився 21 лютого 1885 року в місті Любек в сім'ї фінансового секретаря[3]. У 1916 році вступив до Імперського військово-морського флоту Німеччини і служив до кінця Першої світової війни. У 1918 році розпочав навчання на автомеханіка, а згодом став продавцем і менеджером з продажу автомобілів.
Вступив до нацистської партії (№ 918391) та СС (№ 29892)[4], у 1932 році був зарахований до Моторного ешелону СС. У 1933 році був призначений до дев'ятнадцятого, а в 1936 — до першого моторизованого полку СС. У 1937 році був приписаний до автопарку рейхсфюрера СС Генріха Гіммлера.
Бухенвальд[ред. | ред. код]
З жовтня 1939 року у складі охоронного штабу Організації Тодта займав посаду начальника виховно-трудових таборів, де був відповідальним за організацію і спостереження за «дисциплінарним поводженням» примусових робітників, яких використовували на лінії Зігфріда і в будівництві імперських автобанів. Після закінчення Західної кампанії в 1940 році заснував і очолив спеціальний табір СС Гінцерт, який із липня 1941 року був підпорядкований інспекції концтаборів.
21 січня 1942 року замінив Карла-Отто Коха на посаді коменданта Бухенвальду[5]. За його керівництва в таборі проводилися псевдомедичні експерименти над людьми. З 1942 року у зв'язку зі зростанням кількості ув'язнених погіршилася ситуація з постачанням і умови утримання в таборі.
На початку квітня 1945 року Пістером було наказано евакуювати в'язнів з Бухенвальду, щоб запобігти їхньому звільненню військами союзників, внаслідок чого приблизно 38 000 осіб було відправлено маршем смерті з Бухенвальда в концтабори Дахау, Флоссенбюрг і Терезієнштадт.
Группу в'язнів, направлених в Дахау 7 квітня 1945 року, привели на залізничну станцію і розмістили у відкритих вагонах. Потяг, отримавший назву «Потяг смерті», прибув до Дахау лише 27 квітня. Багато в'язнів, перебуваючих у вагонах, померли від голоду та хвороб. Існують також докази того, що потяг був обстріляний. Відповідальним за евакуацію в'язнів Бухенвальду і потяг зокрема був призначений оберштурмфюрер СС Ганс Мербах.
У середині квітня 1945 року разом з іншими комендантами Пістер брав участь у нараді в Оранієнбурзі, на якій обговорювали евакуацію ув'язнених із концтаборів Дахау, Маутхаузен і Флоссенбюрг до Тіролю.
Арешт і смерть[ред. | ред. код]
13 червня 1945 року Пістер був заарештований американцями в передмісті Мюнхена. Разом з 30 іншими обвинуваченими він постав перед американським військовим трибуналом у Дахау, де був звинувачений в участі у «спільному плані», спрямованому на порушення законів і звичаїв війни Гаазької конвенції 1907 року і третьої Женевської конвенції 1929 року про права військовополонених. З 11 квітня 1947 року проходив обвинуваченим на Бухенвальдському процесі. 14 серпня 1947 року його визнали винним і засудили до смертної кари через повішення[6]. 28 вересня 1948 року Пістер помер від серцевого нападу в Ландсберзькій в'язниці до приведення вироку у виконання[3][6].
Література[ред. | ред. код]
- Harry Stein. Gedenkstätte Buchenwald. Konzentrationslager Buchenwald 1937—1945, Begleitband zur ständigen historischen Ausstellung. — Göttingen: Wallstein Verlag, 1999. — ISBN 978-3-89244-222-6.
- Karin Orth. Das System der nationalsozialistischen Konzentrationslager. — Hamburg: Pendo Verlag, 2002. — ISBN 3-85-842-450-1.
- Karin Orth. Die Konzentrationslager-SS. — München: DTV, 2004. — ISBN 3-423-34085-1.
- Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich. — Wer war was vor und nach 1945. — Frankfurt am Main: Fischer-Taschenbuch-Verlag, 2007. — ISBN 978-3-596-16048-8.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
- ↑ Grimm S. Die SS-Totenkopfverbände im Konzentrationslager Buchenwald — 2011. — ISBN 978-3-8428-0645-0
- ↑ а б Stein, Harry (1999). Gedenkstätte Buchenwald. Konzentrationslager Buchenwald 1937—1945, Begleitband zur ständigen historischen Ausstellung (нім.). Göttingen: Wallstein Verlag. с. 43. ISBN 978-3-89244-222-6.
- ↑ Emil Carlebach. Tote auf Urlaub: Kommunist in Deutschland: Dachau und Buchenwald 1937–1945. — ISBN 3891441991.
- ↑ Carlebach, Emil; Schmidt, Willy; Schneider, Ulrich (2000). Buchenwald, ein Konzentrationslager: Berichte-Bilder-Dokumente (нім.). Keln: Pahl-Rugenstein. с. 167—186. ISBN 3891442718.
- ↑ а б Klee, Ernst (2007). Das Personenlexikon zum Dritten Reich. — Wer war was vor und nach 1945 (нім.). Frankfurt am Main: Fischer-Taschenbuch-Verlag. с. 463. ISBN 978-3-596-16048-8.